Обов'язковий збір за телерадіомовлення (Rundfunkbeitrag): цікаві та корисні факти

Податок на радіо і телебачення, або ж обов'язковий збір за телерадіомовлення - Rundfunkbeitrag - є одним з найвідоміших та найбільш суперечливих зборів у Німеччині, адже його потрібно сплачувати незалежно від фактичного користування послугами публічно-правових ЗМІ. У цій статті ми не лише підсумуємо загальновідомі факти про податок на телерадіомовлення, а й здійснимо невеликий екскурс в історію і пояснимо, на що витрачається сплачений нами податок.

Громадське радіомовлення в Німеччині зароджується 29 жовтня 1923 року з виходом в ефір першої радіопрограми “Радіо - година Берлін” з виконанням музичних композицій. Прослуховування вже тоді було платним - 25 марок - проте через післявоєнну гіперінфляцію кількість платоспроможних слухачів була зовсім незначною і на початок 1924 року налічувалось не більше ніж 470 абонентів. Однак ідея саме платного радіо не мала альтернатив, адже від початку була обумовлена рентабельністю радіостанцій.

У роки націонал – соціалізму (1933-1945) радіомовлення втрачає свою самостійність і повністю перетворюється на засіб державної пропаганди. Масово випускаються радіоприймачі типу VE 301 (скорочено від Volksempfänger - “народний приймач”), які через свою невисоку вартість та зручність у використанні проникають майже в кожну оселю. Вплив пропаганди на німецьке населення справив настільки приголомшливе враження, що вже в перші повоєнні роки у Західній Німеччині виникла ідея публічного радіомовлення, яке б не залежало ні від державного фінансування, ні від спонсорства з боку великих корпорацій. Першим кроком на цьому шляху стало створення в британській окупаційній зоні радіостанції NWDR, принцип роботи якої був запозичений в BBC (Бі-Бі-Сі).

Згодом з'явилися інші студії публічного мовлення (зокрема найбільш відомі ARD та ZDF), а збір за громадське мовлення і надалі здійснювався на абонентській основі, тобто безпосередньо залежав від користування пристроями. У 1954 році було введено збір за користування телевізором, а у 2006 році — комп'ютерами та мобільними телефонами, здатними “ловити” Інтернет. З 1 січня 2013 року діє модель податку на телерадіомовлення Rundfunkbeitrag, яка відома нам і сьогодні.

Головна ознака Rundfunkbeitrag полягає у скасуванні абонентської системи та зникнення “прив'язки” до конкретних пристроїв (телевізорів, радіоприймачів тощо). Відтепер платниками збору (наразі це щомісячно 18,36 євро) виступають усі зареєстровані в Німеччині домашні господарства та підприємства. В цьому полягають як переваги, так і недоліки чинної системи. Про недоліки ми вже натякнули на початку статті: Rundfunkbeitrag потрібно сплачувати навіть тоді, якщо у помешканні немає телевізора, радіоприймача або комп'ютера з доступом до Інтернету. З іншого боку, вартість збору залишається незмінною незалежно від кількості мешканців квартири та пристроїв для перегляду телепередач.

Rundfunkbeitrag є доволі гнучкими щодо форми та регулярності оплати. Збір можна переказувати самостійно, проте найбільш зручним варіантом буде оформлення списання з банківського рахунку (SEPA-Lastschrift). Оплату можна здійснювати щомісячно, а також щоквартально (55,08 євро), раз на пів року (110,16 євро) та раз на рік (220,32 євро).

Також існує можливість звільнитися від сплати Rundfunkbeitrag в разі отримання допомоги з безробіття (Bürgergeld) або соціальної допомоги та інших пільг. Для цього потрібно заповнити онлайн-форму на сайті Beitragsservice (служби з контролю сплати зборів) або надіслати заяву, разом з відповідними документами з Джобцентру, Соціаламту тощо, на цю адресу: ARD ZDF Deutschlandradio, Beitragsservice, 50656 Köln. На сайті Beitragsservice можна також знайти трохи інформації українською мовою. Важливо пам'ятати, що право на звільнення від сплати збору не поширюється на отримувачів Wohngeld (допомога на оплату житла).

Фінансування публічно-правового телерадіомовлення коштом Rundfunkbeitrag необхідне як для політичної та фінансової незалежності ЗМІ, так і для покриття необхідних витрат на зарплати працівникам, знімання телепередач, транспортні витрати та багато іншого.

Завдяки цьому можна переглядати публічно-правові ЗМІ на будь-якому пристрої з виходом в Інтернет. На платформах ARD Mediathek та ZDF Mediathek можна дивитись телепередачі як у прямому ефірі, так і on demand. Програми розділені за рубриками й кожен може знайти щось для себе: від документальних фільмів на історичну тематику до серіалів різних жанрів. Є чудові новини також для любителів спорту: ARD та ZDF традиційно здобувають права на трансляцію таких змагань як олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи з футболу тощо. Не стане винятком і цьогорічний футбольний турнір Євро-2024, котрий відбудеться в Німеччині з 14 червня по 14 липня.