Ми з вами відчуваємо, що за останні роки не тільки в Україні, а й у цілому світі підвищився інтерес до української літератури та культури загалом. В Європі відкриваються нові українські книгарні, пишуться та друкуються переклади української класики та сучасних творів, відомі книжкові магазини, такі, як Dussmann, розширюють українську поличку, німецькі бібліотеки закуповують сотні українських книжок.

Звісно, що на цьому ґрунті зʼявляються обʼєднання українців, які хочуть не тільки читати нові для себе книжки українською, а й ділитись з кимось своїми емоціями, висновками, враженнями та сумнівами. А ще комусь хочеться послухати різні непересічні думки та дізнатися більше про українських авторів.

Мова піде про безкоштовні читацькі клуби Берліна та Бранденбурга, яких налічується вже не так і мало. Ми поспілкувалися з деякими модераторками клубів та робимо для вас короткий огляд цієї літературної активності.

UA Bookclub Berlin

Цей клуб створений у квітні 2018 року під назвою “Літклуб Берлін”, а через рік перейменований вже на UA Bookclub Berlin. На сьогодні налічується понад 300 учасників, але активно беруть участь у зустрічах близько 30. В клубі читають як класичні твори (“Тигролови” та “Сад Гетсиманський” І. Багряного, “Записки кирпатого Мефістофеля” В. Винниченка, “Конотопська відьма” Г. Квітки-Основʼяненка), так і сучасну прозу (“Доця” Т. Горіха-Зерня, “Вівці цілі” Є. Кузнецової, “Я бачу вас цікавить пітьма” І. Павлюка). Також не залишено поза увагою період “Розстріляного відродження” – серед прочитаних у клубі книг “Подорож вченого доктора Леонардо та його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію” М. Йогансена.

Від Ольги, модераторки клубу, ми дізналися про правила та сучасні інтереси спільноти. Так, книги для читання обираються в закритій групі Фейсбук голосуванням серед учасників на основі пропозицій найбільш активних читачів. Як правило, зустріч відбувається щомісячно. Її проводять в одній з кавʼярень Берліна, яку пропонує Ольга, день та час не змінні - неділя о 12-й годині (точну дату також обирають голосуванням). Крім основного процесу обговорень, за домовленістю між собою додатково читаються книги певного жанру, що цікаві не всім, або ті, що вже колись обговорювалися. Наприклад, поціновувачі сучасної української фантастики нещодавно окремо прочитали та повторно обговорили книгу М. Кідрука “Колонія”.

За 2025 рік у клубі було прочитано 11 книжок з різних жанрів: документалістика, нон-фікшн, репортаж, містика, класика, сатира, психологічна, інтелектуальна та сучасна проза. На обговореннях звучали різні думки, часом протилежні, але з повагою до іншого погляду, грали в ігри на тему книг, пили каву та ласували смаколиками. На Різдво минулого року також реалізовано проєкт “Таємний Миколайчик” серед учасників клубу з літературними взаємними подарунками та відвідинами різдвяної ярмарки.

Попереду для прочитання – “Катананхе” Софії Андрухович.

Долучитися до клубу можна через подачу заявки у Фейсбуку.

Книжковий клуб в PUSH-UA (Потсдам)

Читацький клуб створений у серпні 2023 року на базі бібліотеки проєкту PUSH-UA, який популяризує українську літературу для громади. Він обʼєднує більш ніж 250 людей, хоча не всі з них активно ходять на обговорення, дехто стежить за подіями клубу та назвами книжок для власного питання “Що варто почитати?”. За ці три роки разом прочитано багато творів, як класичного напрямку (“Конотопська відьма” Г.Квітки-Основʼяненка), так і сучасну літературу різних жанрів (“Фелікс Австрія” С. Андрухович). Крім того, в клубі читали українські переклади іноземних авторів (“Любий друг” Г. Мопасана, “Квартира на двох” Б. ОʼЛірі, “Вечірка на Гелловін” А. Крісті).

Модераторка клубу Катерина поділилася з нами цікавими моментами щодо організації літературних подій. Так, книги обираються учасниками клубу голосуванням в каналі Телеграм та замовляються в берлінській інтернет-книгарні “Мовослово”. Зустріч для обговорення відбувається в останній вівторок місяця з 16-ї до 18 години в Treffpunkt Freizeit в Потсдамі. Примітно, що після обговорення учасники клубу оцінюють прочитане, формуючи власний рейтинг книжок, з якого потім обирають переможця року.

За 2025 рік прочитано 13 книжок: світова класика (“Будденброки” Т. Манна, “Орландо” В. Вулф, “Емансипантка” М. Вовчка), сучасна українська проза (“За перекопом є земля” А. Левкової, “Вівці цілі” Є. Кузнецової). Учасники клубу не лише обговорюють книги, а й проводять час разом: ходять на концерти та пікніки, діляться своїми літературними відкриттями та розвʼязують цікаві вікторини в Телеграм-каналі. Тож це вже більше ніж клуб, а скоріше літературне комʼюніті. І звісно, що другий рік поспіль тут проводиться різдвяний “Таємний Санта”.

Найближчим часом клуб буде обговорювати “Цирцею” М. Міллер.

Доєднатись до клубу можна через заповнення заявки на сайті PUSH-UA.

Kreativ Zeit Bookclub

Наймолодший серед читацьких клубів Берліну, створений в серпні 2025 року на базі простору KreativZeit (Treptow-Köpenick). Основний задум - заохотити до читання української класики та створити безпечний затишний простір для обговорень літератури у колі українців. Тож за цей час встигли прочитати 5 книжок, що є перлинами української класики. Це “Місто” В. Підмогильного, “Хмари” І. Нечуя-Левицького, “Записки Кирпатого Мефістофеля” В. Винниченка, “Тигролови” І. Багряного та “Жовтий князь” В. Барки.

На даний час, як нам сказала модераторка клубу Валерія, проводиться пошук нового формату зустрічей та приміщення, тож не пропустіть шанс доєднатись до нового цікавого літературного осередку через запит в Телеграм-каналі.

Крім вищевказаних також існують більш вузькопрофільні або платні читацькі клуби: для дівчаток - Book-Party Berlin, для підлітків - Ukrainian Reading Book Club, або на базі простору “Література без Цукру” та “Dach Magazine” (в останньому обговорення відбувається англійською мовою).

В наш час для збереження української ідентичності дуже важливо підтримувати один одного з різних питань. Один іде в читацький клуб, щоб практикувати українську мову, другий - за новими знайомствами серед інтелектуалів, третій хоче розширити свій світогляд за допомогою гарно підібраних творів. Але всіх нас обʼєднує любов до мови та прагнення більше розуміти витоки нашої культури.

Гарних всім книжок та літературних відкриттів!

Берлін — одне з найкомфортніших міст Європи для сімей з дітьми. Тут поєднуються зелені парки, сучасні музеї, активні розваги та безліч сімейних заходів. Якщо ви шукаєте ідеї, як цікаво провести вільний час із дітьми, ця добірка стане у пригоді.

Дитячі музеї та пізнавальні простори

Берлін пропонує цілу низку музеїв та інтерактивних просторів, де навчання перетворюється на гру:

• Labyrinth Kindermuseum — інтерактивний музей для дітей до 8–9 років. Метою є сприяння соціальному та культурному розвитку дітей в ігровій та творчій формі. У центрі уваги – активне навчання («навчання через дію»). У 2012 році Дитячий музей був номінований на міжнародну премію «Children’s Museum Award». Вхід коштує 7 євро, для родини до 4-х осіб - 23 євро.
• Deutsches Technikmuseum (німецький музей техніки) — це місце, цікаве для всієї родини. Він знайомить відвідувачів з історією розвитку техніки та технологій і розташований на території колишнього вантажного вокзалу Анхальт. Літак «Бомбардувальник із родзинками» на фасаді будівлі став впізнаваним символом музею. На площі понад 28 500 м² представлені експозиції, присвячені транспорту, авіації, комунікаціям, комп’ютерній історії та іншим темам. Вхід безкоштовний дітям до 18 років.
• Science Center Spectrum — понад 150 інтерактивних експонатів на чотирьох поверхах. Spectrum є частиною Німецького музею техніки і є одним з найбільших наукових центрів Європи. Він особливо популярний серед сімей, дітей та молоді, оскільки його девіз — «доторкнись і відчуй».
• Museum für Naturkunde — підійде для любителів динозаврів та археології. Найвідомішими експонатами музею є скелет брахіозавра, який заввишки понад 13 метрів є найбільшим скелетом динозавра у світі. У 2007 році було відкрито оновлену залу динозаврів та постійні виставки, присвячені космосу і Сонячній системі, виникненню Землі та механізмам еволюції. Безкоштовний дітям до 6 років.
• Zeiss-Großplanetarium Berlin  - найсучасніший науковий центр Європи, з його характерною срібною півсферою, розташований безпосередньо на Prenzlauer Allee, є однією з візитівок Берліна. Під куполом відвідувачі можуть ознайомитися з широким спектром знань зі світу астрономії, науки, мистецтва та культури.
• ANOHA - У центрі дитячого простору розташована велика дерев’яна кругла арка та понад 150 оригінальних скульптур тварин. Діти можуть лазити по гігантських зміях, видиратися на слонів і «піклуватися» про зебр, корів та інших мешканців цього фантазійного світу. Усі фігури створені митцями з перероблених матеріалів — від футбольних м’ячів і торшерів до корабельних весел. Кожна скульптура відкриває нові можливості для гри: десь це лабіринт для лазіння, десь — гамак або затишна печера для відпочинку. Відвідування безкоштовне, за умови резервування квитка на сайті.
• MACHmit Museum Музей подає складні теми у формі гри, допомагаючи дітям легко зрозуміти взаємозв’язки навколишнього світу. Щороку тут з’являються одна-дві інтерактивні тимчасові виставки, присвячені темам розвитку міста, пізнання інших світів, природи та довкілля. Квиток для дітей від 2 років коштує 9 євро, для родини з 5 осіб - 34 євро.
• Alice Museum FEZ-Berlin Команда музею вже понад десять років створює інтерактивні виставки для дітей, підлітків і сімей. У своїх експозиціях музей перетворює складні теми культури, історії, політики, мистецтва та науки на захопливі тривимірні простори, з якими відвідувачі можуть активно взаємодіяти. Груповий квиток на 20 осіб коштує 80 євро.
• Futurium - тут усе починається з простого, але важливого запитання: «Яким ми хочемо бачити наше життя?» Музей виходить з ідеї, що майбутнє формується нашими щоденними рішеннями та діями. На площі понад 5 000 квадратних метрів, розташованих на трьох поверхах, простір поділено на три основні зони: виставкову частину, форум для обговорень і лабораторію для експериментів. Вхід до музею безкоштовний, платні тільки майстеркласи.
• Baubau (Gropius Bau) - Грати, сміятися, бігати, шуміти чи просто нічого не робити — і все це прямо у виставковому залі! На першому поверсі Gropius Bau яскраві шпалери, різноманітні структури та об’єкти, а також низка «вільних деталей» (Loose Parts) створюють простір без жорстких меж. Напрямок і форма того, що відбувається, визначаються самими дітьми, тож кожен день це місце перетворюється на новий, унікальний простір можливостей. Вхід дітям до 18 років безкоштовний.
• Інші інтерактивні простори: Spionagemuseum, Illuseum, Museum Magicum, Ikono Berlin, Samurai Museum, DeJa Vu Museum, Klingendes Museum, Legoland, Museum für Kommunikation, Bubble Planet, Computerspielemuseum.

В цих місцях однозначно буде цікаво дітям, простори дуже креативні, з надзвичайними виставками та експонатами, з якими діти можуть активно взаємодіяти, а дорослі розслабитись та випити чашечку кави.
Багато музеїв пропонують також сімейні квитки та додаткові дитячі заходи, потрібно слідкувати за програмою.

Прогулянки на природі та парки

Берлін славиться просторами та великою кількістю зелених зон, тут дуже багато публічних і великих парків зі спортивними зонами та активностями для дітей: у парку Park am Gleisdreieck можна знайти спортивні зони, кидати м’яч, грати в баскетбол або займатися на вуличних тренажерах разом із дітьми, а поруч є великі дитячі майданчики для різного віку. Для сімейних прогулянок в гарну погоду підійдуть:

• Gärten der Welt (Сади світу в Берліні-Марцані) — це рекреаційний парк площею 43 гектари, який представляє міжнародне садове мистецтво різних епох і культур. Тут є 11 великих тематичних садів, серед яких найбільший китайський сад Німеччини, японський сад, східний «Сад чотирьох річок» і балійський сад у тропічному будинку.
• Botanischer Garten — це тихий оазис серед міста, де можна подорожувати різними кліматичними зонами світу, не покидаючи столиці. Тут гармонійно поєднуються старовинні оранжереї, доглянуті алеї та тисячі рослин з усіх континентів. Це ідеальне місце для неспішних прогулянок, відпочинку та знайомства дітей з красою природи.
• Große Tiergarten — центральний парк з доріжками для прогулянок і відпочинку. На площі 210 га ви знайдете Англійський парк, розарій, ставки з лататтям, парки нарцисів та фуксій, а також рододендровий парк.
• Tempelhofer Feld — простір для велосипедів, самокатів і пікніків. Якщо ви поціновувач кайтів та повітряних зміїв - вам теж сюди.
• Volkspark Friedrichshain та Treptower Park — великі дитячі майданчики для активних ігор.
• Britzer Garten — парк з водними майданчиками, де діти можуть грати та розважатися. Парк неймовірно красивий та доглянутий. Там також часто проходять різні заходи.
• Der Volkspark Humboldthain - великий парк з садом троянд і відкритим басейном. Тут чудово можна відпочити та цікаво провести час, наприклад пограти у фрисбі чи влаштувати пікнік.

Про деякі з цих парків ми вже розповідали тут.

У місті просто неймовірна кількість відкритих майданчиків, їх налічується у місті аж 1900! Такі місця ідеальні для активного відпочинку на свіжому повітрі. Ось декілька з них:

• Hexenspielplatz — тематичний майданчик з гойдалками, лазалками та іншими активностями.
• Robin-Hood-Spielplatz Grolmanstraße - Велика декорація у вигляді лицарського замку є центральною частиною ігрового майданчика і запрошує до тематичних ігор.
• Park am Buschkrug – парк із простором для ігор та рухливих ігор.
• Spielplatz Piratenschiff – майданчик із піратською тематикою, що заохочує до активних ігор.
• Pipi langstrumpf spielplatz – креативний ігровий майданчик у зеленій зоні.
• Schneewittchen Spielplatz – майданчик з казковою атмосферою та активними елементами для дітей.

Відвідування зоопарку завжди цікаве дітям.  Це не лише розвага, а й можливість познайомити дітей зі світом тварин. На території зоопарків є також чудові дитячі майданчики. У Берліні популярні:

• Zoo Berlin відкритий у 1844 році, він є не тільки найстарішим і найвідвідуванішим зоопарком Німеччини, але й найбагатшим на види у світі. Серед його численних мешканців є єдині великі панди в Німеччині та китоглави. На території площею 33 га можна спостерігати за близько 20 000 тварин майже 1200 видів. Поєднання історичних будівель і сучасних методів утримання тварин надає берлінському зоопарку особливого шарму. Берлінський акваріум також є одним з найвідоміших акваріумів Європи.
• Tierpark Berlin — просторий зоопарк із природними вольєрами, де відвідувачам можна навіть погодувати жирафів. Тут мешкають, серед інших, слони та білі ведмеді.

Разом із Зоологічним садом у берлінських зоопарках мешкає різноманіття видів, яке є одним з небагатьох у світі.

Берлін пропонує також широкий вибір театральних і культурних заходів для дітей та підлітків. У місті працюють відомі дитячі театри, зокрема Grips Theater та Atze Musiktheater, а також численні лялькові сцени в різних районах. Більшість вистав адаптовані до віку глядачів і спрямовані на розвиток уяви, емоційного інтелекту та здатності співпереживати.

Окрім театру, сім’ї можуть долучитися до творчих активностей у численних сімейних центрах (Familienzentren). Тут регулярно організовують майстер-класи, заняття з малювання та рукоділля, а також музичні й розвивальні програми для дітей різного віку. Часто такі заходи є безплатними або доступними за символічну плату, що робить їх особливо привабливими для сімей. У дощову або холодну погоду підійдуть:

• батутні центри (Jump Haus, MyJump Mitte, Jump3000, Ninja Hall),
• аеродинамічна труба Hurricane Factory,
• indoor playgrounds, де діти можуть активно рухатися незалежно від погоди.

Заміські парки та розважальні комплекси

Якщо ви хочете провести цілий день разом, варто відвідати:

• Holland Park — просторий парк із зонами для активних ігор, атракціонами та пікніками.
• Filmpark Babelsberg — тематичний парк кіно з виставами та можливістю спробувати себе у ролі кінозірки. На території безліч тематичних просторів, музеїв, можна навіть поплавати на човнику на невеликій штучній водоймі. Взимку зачинений, тож слідкуйте за розкладом на сайті.
• Freizeitpark Elstal в Karls — інтерактивний розважальний комплекс із креативними атракціонами та фермерськими зонами. Парк стилізований під тему полуниці, тому усі атракціони та каруселі в полуничному стилі. Тут також є справжнісінький музей льодових скульптур і потрапити у зиму можна навіть влітку.
• Tropical Islands — найбільший в Європі критий аквапарк і курорт у тропічному стилі поблизу Берліна, з величезним тропічним лісом, водними гірками, зонами для плавання (наприклад, Південне море), численними саунами та спа-центрами, а також різноманітними розвагами для сімей та релаксації, що працює майже цілодобово під величезним куполом. Це ідеальне та досить бюджетне рішення для відпочинку з дітьми, і навіть взимку можна опинитися у справжніх тропіках.

Українські простори

Берлін пропонує багато цікавого також і для українських сімей:

• Literatura bez cukru club (Großbeerenstraße 83, 10963, Berlin) - перша українська книгарня у Берліні, де проводять безліч цікавих заходів та воркшопів для дорослих, рідше для  дітей.
• Circle of Hearts/Коло сердець у Gartens Studios - місце, де можна зустрітися в затишній студії та завести нові знайомства. Простір пропонує ліпку з глини, малювання, колажі для дітей та дорослих, а також заняття з йоги. Зазвичай активності проходять на вихідних, програму можна подивитися в їх телеграм каналі.
• Sho.tam Berlin (Grazer Platz 4, 12157, Berlin) пропонує різноманітні творчі воркшопи, малювання акрилом та аквареллю різними техніками
• GUTEmission щомісяця організовує читанки для дітей, а також запустила новий напрям діяльності — арт-студію. Заняття в арт-студії проводитимуться двічі на місяць для всіх охочих дітей і ще двічі на місяць — спеціально для дітей з обмеженими можливостями. Арт-студія працюватиме щопонеділка, створюючи безпечний, творчий та інклюзивний простір для кожної дитини. Усі заходи проходять за адресою Treskowallee 78.
• Українська суботня школа в Берліні - це не просто місце навчання, а жива частинка України за кордоном. Тут діти та молодь мають змогу не лише вивчати українську мову, а й глибше пізнавати культуру, традиції та дух нашого народу, залишаючись пов’язаними з рідною землею (Заходи проводяться для учнів, які відвідують школу).

Також є багато змішаних просторів, де проводять загальні заходи для всіх охочих, так і окремі проєкти для українських дітей. Сюди можна віднести:

• Kreativ Haus на Fischer Insel, 3. Там пропонують і соціальні консультації для українських біженців і гуртки для дітей, такі як театральний та музичний. Також проводять безплатні екскурсії та різні заходи, такі, як спільні сніданки, День дитини, зимові свята, Гелловін тощо. А також тут є соціальне кафе, де можна смачно поїсти та випити кави за пожертвування.
• Бібліотека Karow — зібрала найбільшу кількість книг українською мовою (більше ніж 1000). Там часто проходять заходи саме для українців, в тому числі для дітей, наприклад презентації та читанки книг з цікавими воркшопами. Іноді там проходять навіть Pokemon турніри, що є чудовою нагодою для поціновувачів.

Дитячі кафе та локації, де можна відсвяткувати День народження дітей:

Jolos Linder-Welt, Tommy Tobiwelt, Laserstar Center, Kindertage Spielzimmer, Kiddies Kindercafe, Kinder Salzparadies, джелатерія B-Iced.

Берлін - це місто з безліччю соціальних програм і підтримкою різних верств населення, і навіть у сфері розваг. Придбавши FamilienPass Berlin — це щорічний сімейний паспорт дозвілля, можна зекономити на відпочинку з дітьми у Берліні. За невелику вартість сім’я отримує сотні знижок і безплатних пропозицій на музеї, зоопарки, спортивні та культурні заходи протягом року. Крім того, проходять більш ніж 200 розіграшів: від сімейних поїздок і майстер-класів до квитків на концерти, театральні вистави та заходи. Частина можливостей спеціально відводиться для сімей з низьким доходом або для самотніх батьків. FamilienPass Berlin діє для сімей з дітьми до 17 років і дозволяє відкривати нові місця в столиці, роблячи сімейне дозвілля доступнішим і різноманітнішим. Придбати сімейний паспорт можна онлайн та фізично у багатьох бібліотеках, муніципальних управліннях та інших пунктах продажу.

Берлін пропонує безліч можливостей для вільного часу з дітьми — від науки та культури до активних ігор і творчості. Головне — обрати формат, який підходить саме вашій родині, і насолоджуватися спільними моментами у цьому яскравому місті.

Перший дзвін лунає над Конгрес-холом та луною повертається в напрямку площі Республіки. Далі, ритмічна мелодія, трохи припасована до дзвонів, гойдається в повітрі та викликає подив перехожих, і тільки українці схвильовано ловлять знайомі ноти в передріздвяному Берліні.

Це звучить берлінський карильйон (Das Carillon in Berlin-Tiergarten), який побудований коштом компанії Даймлер-Бенц у 1987 році на честь 750-річчя Берліна. Карильйон - це інструмент з точно налагоджених дзвонів з механічним керуванням, на якому можна виконувати доволі складні композиції.

Ініціатором будівництва цього інструменту був американець Джеффрі Боссін, який приїхав у 1972 році до Берліну та отримав згодом тут ступінь музикознавства. До речі, він написав багато адаптацій різних мелодій для карильйона та досі особисто грає на ньому.

Вежа карильйона заввишки 42 метри облицьована чорним гранітом ніби монумент двом карильйонам, зруйнованим під час Другої Світової війни. Інструмент складається з 68 дзвонів загальною вагою 48 тонн із діапазоном 5,5 октав. Це другий за кількістю дзвонів карильйон в Європі.

Найбільший карильйон з 76 дзвонами знаходиться теж в Німеччині, в місті Халле (Залле) в будівлі Roter Turm на Ринковій площі. А найбільший у світі карильйон із 77 дзвонами знаходиться в США у Блумфілд-Гіллз. Всього в Німеччині налічується 50 карильйонів: у маленьких та центральних церквах, стаціонарні та мобільні (в Ростоку та Пассау), в деяких містах навіть по два карильйони (Гамбург, Кельн та Росток), а найнезвичніший, із дзвонами з мейсенської порцеляни, розташований у комплексі Цвінгер в Дрездені.

Як не дивно, але в Україні теж є декілька карильйонів. Найвідоміший з 51 хроматичним дзвоном встановлений в Михайлівському золотоверхому соборі в Києві. Примітно, що і дзвони й фортепіанний механізм зроблено в Україні. Найбільший карильйон з 56 дзвонами також знаходиться в Києві в Спасо-Преображенському соборі на Теремках, а дзвони відлиті в Нідерландах і на них викарбувані імена жертводавців. Ще є карильйони в греко-католицькому Гошівському монастирі на Івано-Франківщині (52 дзвони) та у церкві св. Йосафата в Коломиї (51 дзвін).

Напередодні Різдвяних свят берлінський карильйон пропонує безкоштовну програму концертів 21, 25 та 26-го грудня о 14 годині. Будуть грати різдвяну музику Мессіана та Роти, пісні до Святого Миколая, зимові пісні Ебеля, Мендельсона та Шуберта, а 14-го грудня будуть звучати різдвяні німецькі колядки у супроводі Берлінської хорової асоціації.

Також карильйон в автоматичному режимі грає щоденно о 12-й та 18-й годині. Ввечері це стара мелодія “Лореляй”, а вдень можна почути одну з трьох композицій, адаптованих Джеффрі Боссіном для дзвонів: німецьку народну пісню “An einem Sommermorgen” або українські “Ще не вмерла Україна” та “Ой, у лузі червона калина…”!

Ось чому варто прогулятись повз Рейхстаг в обідню перерву.

В рамках нашого циклу статей про подорожі з Берліну продовжуємо ділитись цікавими місцями Німеччини, які не тільки дають уявлення про минуле країни, а також пропонують різноманітні події, що збагачують враженнями та викликають захоплення.

Мова піде про маленьке містечко під Дрезденом - Кенігштайн (Königstein), а точніше про його фортецю, що на 240 метрів підноситься над Ельбою та з середини ХІІІ століття була форпостом Королівства Богемія. Як дістатись з Берліна до Дрездена за 3 години, ми вже розповідали тут.

Близько пів години від Дрездена в напрямку Bad Schandau на S1 або S2 до зупинки Königstein і ви майже на місці. Трохи більше ніж 40 хвилин піднятися мальовничою кам'яною дорогою, і перед вами постають стіни укріплення, яке ніколи не було захоплено в бою під час воєн.

Цікаво, що фортеця використовувалась декілька років на початку XVI ст. як целестинський монастир з поетичною назвою “Монастир Похвали Чудес Марії” (das Kloster des Lobes der Wunder Mariae). Але після смерті герцога Георгія, затятого противника Реформації, коли Саксонія стала протестантською, монастир припинив існування.

Вхідний квиток коштує 15 євро за людину (зараз в будні дні діє осіння ціна - 13 євро), але вони варті того, щоб їх витратити. На території фортеці багато музеїв, виставок та інсталяцій, які не дадуть вам сумувати протягом дня, особливо, якщо ви з дітьми.

Варто подивитись на другий за глибиною (152,5 м) замковий колодязь в Європі (Augustusbrunnen), що був вибитий в скелі та забезпечував з кінця XVI ст. укріплення водою. Зараз він автоматизований, а вхід до нього “охороняє” місцева киця на ім'я Лула.

Про основні події 800-річної історії укріплення Кенігштайну можна подивитись в рамках експозиції, що розміщена в брамі Tornhaus (понад 300 експонатів). Там є не тільки історичні фотографії та макети, а й зброя, обладунки та відтворені історичні фігури в реконструйованому одязі.

В будівлі кінця XVI ст. Старого Арсеналу (Altes Zeughaus) знаходиться виставка фортечної артилерії - гармати, мортири, ядра та стрілецька зброя. Цікавий факт щодо артилерії укріплення: ентузіасти з Фрідерсдорфа вирішили зробити репліку 24-фунтової гармати зі сталевим внутрішнім стволом для пострілів трикілограмовими ядрами. Пʼять років виготовлення та сертифікації привели команду до призових місць на чемпіонаті Європи з історичної легкої польової артилерії в Зондерхаузені (так, таке теж є!).

Крім того, з серпня 2023 року декілька разів на рік на стінах фортеці відбувається військова реконструкція пострілів з історичної гармати «Starke Auguste» (Сильна Августа). Відтоді салюти з цієї великої гармати, виготовленої 1718 року, лунають у фортеці Кенігштайн, що є унікальним явищем у Німеччині. Ось розрахунок «Курфсбургських саксонських гарматників Августа Сильного 1730 року» в оригінальній військовій формі початку ХVII століття заряджає шомполом чорний порох в жерло гармати, відходить на декілька метрів, схиляється та затикає вуха. За сигналом канонір запалює ґніт зверху гармати. Через декілька секунд полум'я та дим вириваються наперед і з затримкою чується гучний постріл, що відчувається в усіх прилеглих казармах.

Також в приміщенні Magdalenenburg з 2023 року діє постійна виставка картин та інших антикварних предметів під назвою “Entlang der Elbe”, яку передав музею приватний колекціонер Вольфганг Донат. Серед картин виділяється “Вид річки Ельби в напрямку Майсена з замком Альбрехтсбург та Старим житловим мостом” 1750 року пензля Йоганна Александра Тіле, шанованого придворного художника курфюрста. Цікаво, що поруч з картинами розміщені листівки з репродукціями цих самих картин, які імітують манеру інших відомих художників (Ван Гог, Ренуар, Сезан та ін.), причому ці імітації згенеровані штучним інтелектом.

Напередодні Різдвяних свят Königstein щовихідних пропонує особливу програму, до якої входять, зокрема, демонстрація традиційних ремесел, місцеві страви та фортечний пунш, казкові вистави з музикою, танцями, ляльковий театр та майстер-клас з друку, силуетний театр з казковими фільмами від Лотте Райнігер, казкова юрта, органна музика в гарнізонній церкві, лазня та світлове шоу - Зоряний купол. Купити квитки можна тільки онлайн тут.

Можна ще багато розповідати про цей куточок середньовічної історії Саксонії, але краще побачити все на власні очі та особисто доторкнутись цих величних стін, які бачили герцогів, королів та кайзерів.

Гарної всім подорожі!

Культура, як це визначав ще Марк Тулій Цицерон, це "оброблення людської душі". Тож вона охоплює багато напрямків творчості: філософію, літературу, мистецтво, науку та релігію, а також народні звичаї.

Україна знаходиться на перетині двох типів культур - східної та західної. Це означає, що поряд із раціональними підходами в різних сферах життя українці також не забувають і про містичні її сторони. Тому в українському фольклорі досі присутні мавки та лісові духи, а розмовляти з тваринами, деревами та травами не є ознакою божевілля...

Я запрошую вас у подорож українською культурою, яка не може не захоплювати, а кожного року дослідження додають нові імена, твори та історії українських митців, які були заборонені та на якийсь час забуті.

Ще 1798 року Іван Котляревський в “Енеїді” являє світу неповторні нариси української культури, а саме: деталі українського одягу, різнобарвні народні страви та звичаї, в тому числі танці, розмовну мову та приказки. Не дарма він вважається батьком української літературної мови, як свого часу Данте Алігʼєрі започаткував літературну італійську своєю “Божественною комедією”.

Почнемо з літератури - як казав Максим Рильський: “Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова”.

“Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятійший од всіх бурлак.” (І.Котляревський “Енеїда”)

Українська література має тисячолітню історію. Найдавніші рукописи датуються ХІ століттям. Попри довготривале іноземне панування на своїх землях та заборони друку українських книжок, український народ має багату літературну спадщину, якою ми можемо пишатись.

Взірцем українського бурлеску, звісно, вважається “Енеїда”. На тлі однойменної поеми Вергілія, ностальгуючи за Гетьманською державою, автор створив травестійну поему про жартівливі пригоди козака Енея з його ватагою та каверзи щодо них богів Олімпу. Є навіть переклад англійською цього твору, який, звісно, не передає всіх відтінків українського оригіналу, але буде корисний тим, хто не володіє українською, але хоче мати уявлення про “Енеїду”.

Це був початок української новочасної літератури. Дуже багато літературних шедеврів було написано згодом.

Згадаймо класиків українського слова XVIII-ХІХ століть: Тараса Шевченка, Лесю Українку, Григорія Сковороду, Ольгу Кобилянську, Івана Франка, Софію Яблонську, Григорія Квітку-Основʼяненка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуй-Левицького.

Уособленням душі українського народу є драма-феєрія “Лісова пісня” (1911 р.) Лесі Українки (справжнє імʼя Лариса Косач), де розповідається про лісових духів та нещасливе кохання Мавки та Лукаша. “Кохання - як вода, - плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал - воно кипить, а стріне холод - стає мов камінь.” Непересічною була постать самої Лесі. Вона походила з дворянського роду, знала більше ніж 10 мов, мала гарну освіту, багато подорожувала. За час своєї творчості написала велику кількість драматичних, поетичних та ліричних творів, які перекладались багатьма мовами. Через хворобу Леся Українка померла у 42 роки в Грузії, але ми згадаємо її слова: “Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.”

Також своєрідною візитівкою української драматичної повісті став твір Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1911 р.). Це щемка розповідь про кохання гуцулів Івана та Марічки з двох ворожих родів, якому не судилося стати щасливим. Побут та фольклор тамтешнього населення, лісові духи та чаклунство створюють неповторне казкове мереживо, що надихало інших митців на різні постановки цього твору. Так, відомий режисер Сергій Параджанов екранізував у 1964 році цю повість, а перед цим прожив на Івано-Франківщині майже рік, ходив на місцеві весілля, хрестини та похорони. Пізніше він написав: “Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності”.

На початку ХХ століття в Україні зʼявились нові літературні течії та яскраві письменники. Так, представниками “Розстріляного відродження” (ренесанс української літератури 20-х, 30-х років ХХ ст.) були Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Валерʼян Підмогильний, Микола Куліш, Євген Плужник, Микола Зеров, Іван Багряний, Майк Йогансен.

Майк Йогансен встиг написати не так багато через його арешт та страту підрозділами НКВС в Києві. Йому був 41 рік. Але його авангардистський роман “Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію” (1932 рік) перевертає догори дриґом всі тогочасні уявлення про “правильний” стиль розповіді. Під час читання здається, що немає більше законів, які стримують політ фантазії та примушують оповідача до певних способів та правил. “Навіть той камінь, порепаний і соннивий, що лежить між двома старими дубами при прикрім березі лісового Дінця, на котрім каменю подорожують дуже активні рудуваті мураші - і він подорожує. Людина ж - не камінь. Людина хоче подорожувати хоча б навколо власної кватири, а тим паче в далекі краї… Чи не так, друже Родольфо? Так казав подорожній Дон Хозе Перейра до свого друга, ірляндського сетера Родольфо, ідучи з ним удвох у степах. Родольфо, ще трохи неуважно слухав довгеньку промову свого старшого приятеля (бо степом маяли запахові портрети багатьох зайців, серед них раптом випливав образ дрохви, яскраво намальований у три запахи, конкретний і рельєфний як меццо-тинто, і не було квадрату, де не були б умонтовані ніжні мініятюри незчисленних перепелів). Родольфо нехіть одірвався від кінематографічного екрану запахів і офіціяльно, але досить любʼязно замахав хвостом.” А ще Майк Йогансен багато переклав українською таких відомих авторів, як Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едгара Алана По, Рідʼярда Кіплінга та ін.

Іван Багряний увійшов до найкращих письменників тієї епохи не тільки за два своїх зіркових твори (“Тигролови” та “Сад Гетсиманський”), а ще й за те, що написав у 1946 році свій лист-памфлет “Чому я не хочу вертатись на “родіну”, чим врятував сотні тисяч українців від примусового повернення до СРСР, де на них чекали тюрми, заслання та смерть. Історія його двох основних творів не менш цікава. Обидва були написані ним з власного досвіду тюрем, заслання до Сибіру та втечі звідти. “Пісня бʼється, як птах у домовині. А далі, вириваючись геть з тієї домовини, з того черева драконового, покриваючи грюкіт і вищання коліс, тая пісня в три голоси здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає і бʼє крилами над спиною дракона”, так він описує потяг, що віз його по етапу в Сибір. Він чудом залишився живий - “Бог не без милості, козак не без щастя.” Під час Другої світової війни він втік на захід, де написав і видав свої автобіографічні твори. Тож “Сміливі завжди щастя мають.” Івана Багряного навіть номінували на Нобелівську премію з літератури, але його смерть у 1963 році в Ной-Ульмі (Німеччина) завадила розгляду його кандидатури. Як він сам писав: “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.”

Валерʼян Підмогильний у своєму модерному романі “Місто” (1928р.) майстерно змальовує головного героя - вояка армії більшовиків, який приїхав з села у Київ “підкоряти” місто. Він не цінує ані дружбу, ані кохання та робить карʼєру, деградуючи духовно у великому, чужому для себе місті. “Він озирнувся - і вперше побачив місто вночі. Він навіть спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі рангом урвали його заглибленість. На цій широкій вулиці він здибався з містом віч-на-віч.” Після перекладу у 1930 році цього твору російською автора було звинувачено “у роботі терористичної організації”, увʼязнено та страчено 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) разом з багатьма українськими письменниками.

Друга половина ХХ століття, попри чистки та утиски української культури, була також насичена видатними творами таких письменників та поетів, як Василь Стус, Олександр Довженко, Всеволод Нестайко, Володимир Сосюра, Олена Теліга, Віктор Домонтович.

Олександр Довженко в автобіографічній повісті “Зачарована Десна” змальовує єдність природи та людської душі - “найвищого та тонкого”, “перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…”. “Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим… Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”.

Віктор Домонтович у інтелектуальному романі “Доктор Серафікус” пише про науковця-відлюдника з дуже дивними поглядами на кохання, жінок, людські стосунки та мистецтво. Ось декілька з його ідей: “Кохання — коштовний дарунок, і справа не в тому, щоб відмовлятись чи відмовляти, а лише в тому, щоб не знецінювати почуття.” “Жінка повинна бути недосяжна!” “Чи варто було жити в світі, їсти цукерки, спати, бути гарною й слухняною дівчинкою, якщо твої гадки хибні й твої припущення розходяться з дійсністю?”

Сучасна література кінця ХХ-ХХІ століть після здобуття незалежності та початку державної підтримки українських митців має всі ознаки новітнього ренесансу. Яскраві представники цієї хвилі: Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Андрій Любка, Олександр Ірванець, Артем Чех, Марія Матіос, Софія Андрухович.

Оксана Забужко стала відомою завдяки своєму автобіографічному феміністичному роману “Польові дослідження з українського сексу” (1996 р.), де вона відверто розмірковує про жіночу ідентичність. Але не менш вартий уваги інший її твір - “Музей покинутих секретів” (2009 р.), який розповідає про трагічні події однієї з бойових груп УПА, що загинула через зраду від рук НКВС. “Секрети” - дитяча гра, якою бавились дівчатка не тільки з СРСР, а й в інших країнах Варшавського договору. Це відлуння тих часів, коли бабусі в українських селах закопували від більшовиків ікони та різні архіви. “Любов - це війна, тільки війна особлива - така, в якій переможець втрачає все...” “Опуститися - це не ритися по смітниках, це значить - відмовитися від того, що маєш у собі найкращого.”

Софія Андрухович передає атмосферу старого Станіславу (колишня назва Івано-Франківська) в романі “Фелікс Австрія” (2014 р.). “Любов - це єдиний вияв магії в нашому світі, схожому на холодний годинниковий механізм. Без любові всі металеві коліщатка швидко заржавіли б і покришились. Але ж ні - вони цокотять і обертаються, приводять в рух одне одного, хоч би вже й самі того не хотіли... Ніколи не перестану чудуватися з того, як глибоко проросла в людській істоті любов.” У 2016 році «Фелікс Австрія» був перекладений німецькою мовою та виданий австрійським видавництвом «Residenz Verlag» під назвою «Der Papierjunge» («Паперовий хлопчик»).

Окремого слова заслуговує українська поезія, яка завжди, поряд з піснями, тамувала душевну спрагу багатьох поколінь. Це незрівнянна Ліна Костенко, а також поети Максим Рильський, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Юрій Іздрик, перекладач Дмитро Паламарчук.

Дмитро Паламарчук - багатьом не відома постать видатного перекладача та поета, який боровся за незалежність України, сидів у румунській та німецькій тюрмах, а потім працював 6 років у засланні на шахті ГУЛАГу. Саме там він вивчив французьку та англійську, а після роботи по ночах перекладав сонети Шекспіра (він один з небагатьох, хто переклав всі 154 сонети).

“Я часто споглядав, як сонця схід

Голубить поглядом гірські вершини,

А там проміння пʼє росу долини

І залиша на водах світлий слід.

Та тільки хмар обридливий навала

Обляже сонця чарівного вид,

Сплямоване, весь кидаючи світ,

Воно на захід відплива помалу.”

(Сонет 33 В.Шекспіра в перекладі Д.Паламарчука)

Душа сучасної української поезії - Ліна Костенко, як Маруся Чурай зі свого однойменного роману : “Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа”, навіть слова ненависті у неї поетичні. Вона застережно писала про важливість збереження української мови: “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову”. Але, як багатогранна особистість вона відома також і прозовими творами, як роман “Записки українського самашедшого” (2010 р.) про події в Україні за часів Леоніда Кучми та Помаранчевої революції. “А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.”

Просто зараз пишуться твори українськими письменниками та поетами, деякі вірші складаються в окопах воїнами ЗСУ, а друкарні під обстрілами рятують наклади надрукованих українських творів. Тому українське слово зараз має особливе значення.

Це - мова свободи!

Der Autor hat diesen Artikel als sein privates Projekt verfasst. Diese Initiative findet im Rahmen des Projektes „ProjektFlügel: Empowerment gegen Desinformation“ statt, das von CRISP e.V. und Open Platform e.V. (Mitglied der Allianz Ukrainischer Organisationen) implementiert und von der Landeszentrale für Politische Bildung Berlin gefördert wird.

Бізнес з надання послуг салонами краси чи косметологічними кабінетами у Берліні дещо відрізняється від аналогічної сфери в Україні.

З одного боку, німці, на відміну від українців, не так вибагливі щодо косметологічних послуг. Але з іншого боку, вони цінують якісні процедури та ґрунтовний індивідуальний підхід і готові за це платити відповідно.

В студії нашого Віртуального українського дому українка з Чернігова Яна Коркодім, яка приїхала до Берліну в березні 2022 року, а до цього понад 20 років пропрацювала в Чернігові, де мала салони краси, косметологічні кабінети та запроваджувала Wellness-програми в б'юті-салонах та фітнес-студіях.

Після реєстрації в Німеччині свого статусу за §24 Яна одразу пішла на інтеграційні курси та стала на облік в Jobcenter. Курси закінчила у травні 2023 року, а вже в червні того ж року склала тест “Leben in Deutschland” та підтвердила знання мови на рівні В1.

Шлях в Німеччині до відкриття своєї справи для Яни був тривалим і не дуже легким, але її поради, сподіваємось, полегшать українцям та українкам прийняття рішення розпочати власний та успішний бізнес у сфері догляду за обличчям та тілом.

Доброго дня, Яно! Скільки часу тривала процедура визнання Вашого диплома?

Саме визнання диплома медичної сестри та косметолога зайняло 9 місяців, але на початку ще був переклад документів присяжним перекладачем німецькою мовою. Загалом вся процедура тривала з травня 2022 по серпень 2023 року.

Наскільки важко в Німеччині знайти роботу за Вашим фахом?

Попри складнощі у деяких українців з пошуком роботи, знайти посаду в берлінських салонах краси не було для мене проблемою. Я майже одразу після визнання дипломів знайшла роботу і з серпня 2023 року працевлаштувалась в один з бʼюті-салонів. Там я працювала понад рік до моменту, як закінчила оформлювати власну справу.

Наскільки важко було відкривати свій бізнес в бʼюті сфері? Які виклики були у Вас на цьому шляху?

Це було непросто… Але мене підтримувала близька людина, яка більше розбирається в німецьких реаліях. Мені допомогли заповнити всі формуляри з оформлення приватного підприємництва у формі Gewerbe. Сама підготовка до відкриття бізнесу тривала десь півтора року - весь час, коли я ще працювала найманим працівником. Знання сфери зсередини дуже допомогли мені в цьому процесі.

Але не все йшло гладко. Після відправлення документів для реєстрації практично неможливо було дізнатись про статус їх опрацювання, електронні листи та дзвінки ігнорувалися. А через деякий час прийшов лист з додатковим формуляром, який треба заповнити… Навіть німці не розуміли, чому не можна було його надіслати з основним пакетом документів. Ось така німецька бюрократія…

Якби я знала заздалегідь, що це так незрозуміло, я б звернулась до консультанта (Beratеr), який допомагає з реєстрацією, і це коштує 250 євро, але зберігає час та нерви. Тепер я вже не планую займатись самотужки подачею податкової звітності в наступному році, а буду наймати окремого Steuerberater (податкового консультанта).

Скільки коштує відкрити свій косметологічний кабінет в Берліні?

Всі витрати (за винятком оренди приміщення) склали у мене 3000 євро. Як резерв на рахунку була така ж сума. Це на випадок, якби початок діяльності не виправдав заплановані очікування.

До речі, оренда приміщення це був ще той квест. Багато орендодавців відмовляє в оренді без пояснення причин. А в одному випадку відмова була з формулюванням: “Ми не вважаємо, що у вас щось вийде”. Тому, коли мені погодили це приміщення в районі Zehlendorf, я одразу оформила оренду ще за місяць до початку роботи. Тобто вже на старті були додаткові витрати на оренду.

Які особливості ведення бізнесу в бʼюті-сфері в Німеччині?

Щодо вибору матеріалів для роботи ситуація в Німеччині гірша, ніж в Україні, через захист своїх виробників. Тобто французькі виробники слабо представлені тут, оскільки процедура сертифікації товарів складна. Однак, практично всі позиції можна закрити місцевими марками. Рентабельність бізнесу практично така сама, як в Україні.

Але є певні проблеми з дистриб'юторами професійних матеріалів, які не клієнтоорієнтовані. Таким чином, багато зусиль та часу витрачається на замовлення у них потрібних товарів.

Які поради тим, хто хоче відкривати свою справу в б'юті-сфері?

Перша порада - не боятись! Вірити в себе! Памʼятайте, що українці краще надають послуги в косметології, мають більш індивідуальний підхід до клієнтів та швидше орієнтуються в ситуації.

Друга порада - не переймайтесь, якщо швидко не вийшли на прибутки. Все одно в цей час ви будете отримувати гідну оплату своєї праці.

Третя порада - не орієнтуйте свій бізнес тільки на українців, оскільки в Берліні багато різних спільнот і це треба враховувати в побудові своєї справи.

Які лайфхаки Ви можете розповісти українцям, які хочуть відкрити свій бізнес в Німеччині?

Так, у мене є декілька спостережень з життя, які дуже допомагають в моїй роботі.

По-перше, багато українців не впевнені в собі щодо мови. Тобто є побоювання, що ви не зрозумієте німецьку, чи вас не зрозуміють. Насправді існують дві мови: коли тобі щось треба і коли від тебе щось треба. Вас дійсно можуть не зрозуміти в магазині, коли ви питаєте про цінник від товару. Але вас чудово зрозуміють, коли ви робите косметологічну процедуру для людини, яка дуже дбає про своє обличчя і не хоче помилитись у виборі процедури.

По-друге, завжди треба робити те, що любиш. Це означає не орієнтуватись виключно на загальноприйнятий попит, а довіряти своєму досвіду і пропонувати клієнту перевірені вами рішення.

По-третє, під час розповсюдження реклами своїх послуг в соцмережах бажано знаходити німецькі групи з певного району Берліна, або навіть вулиці (це така особливість берлінських спільнот).

Що Ви можете сказати українцям в Німеччині для впевненості у своїх силах?

Треба пам'ятати, що кожен з нас має бути амбасадором України на своєму місці роботи та у своєму бізнесі. Це дуже важливо, щоб німці бачили в нас не тільки отримувачів соцдопомоги, а й відповідальних платників податків та успішних підприємців. Це впливає на загальне ставлення до українців у світі.

Дякую, Яно, за цікаві факти та змістовну бесіду. Сподіваємось, ще більше українців буде відкривати свої бізнеси по всій Німеччині та згодом будуть гостями нашої віртуальної студії. Успішної вам роботи та приємних клієнтів.

Нагадуємо, що з нами була власниця берлінського бʼюті-салону Яна Коркодім. Посилання на її профіль в Інстаграм та Фейсбук.

В березні 2014 року Російська Федерація окупувала східну частину України, Автономну республіку Крим та місто Севастополь. При цьому було порушено ряд міжнародних договорів та основні принципи міжнародного права. Внаслідок цього переважна більшість держав не визнали це приєднання частини України до РФ.

Росія використовувала при цьому принцип “історичної справедливості” і називала цю анексію “поверненням”. Але вказаний принцип не може слугувати приводом для зміни міжнародно визнаних кордонів.

Якщо використовувати цей принцип, то Німеччина могла б претендувати на чеські Судети, французькі Ельзас і Лотарингію і т.д. Це відкинуло б міжнародне право до стану 1930-х років та занурило б світ у нові масштабні війни.

Тому дискусія на тему “Чий Крим?” безглузда з юридичної точки зору. Після проголошення незалежності України у серпні 1991 року всі країни світу, включно з Росією, визнали кордони України та Крим як її частину.

Але тих, кому цікаво трохи більше дізнатися про історію півострова і розібратися в її нюансах, запрошуємо до подорожі.

Історично Крим був у складі багатьох держав та був населений різними народами. У давнину там жили таври, печеніги, половці, скіфи, алани, греки, булгари, генуезці, вірмени, євреї, караїми, римляни, готи, гуни.  З XV ст. ця територія входила до Османської імперії під назвою Кримське ханство. І тільки з 1783р., після першої анексії Криму Росією, там зʼявились росіяни, які спочатку становили невелику частку населення.

Крим має багаторічну історію, яку намагаються викривити для власних політичних потреб російські пропагандисти та політики.

Для цього вони використовують такі заяви:

1. У Криму більшість населення - росіяни. Тому Крим - російський.
2. Крим - це споконвічно російська земля. Тому ми повертаємо своє.
3. Крим передали Україні незаконно. Тож ми відновлюємо справедливість.

Давайте розберемо це по-порядку.

Населення Криму

У 1441 році, після розпаду Золотої Орди, було засновано Кримське ханство - кримськотатарська держава династії Гераїв. Вона займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дунаю і Дону, а також земель північної Кубані. У 1774 році ця держава здобула повну незалежність як від Османської, так і від Російської імперій, що було письмово закріплено Кючук-Кайнарджійським мирним договором. У 1783 Російська імперія порушила цей договір та анексувала Кримське ханство.

Тому, починаючи з 1784 р. основний народ, який населяв Крим, - кримські татари - почав масово покидати свої землі через тиск з боку Російської імперії. Тільки в 1901р. кількість етнічних росіян перевищила кількість кримських татар. Під час Другої світової війни, 18-21 травня 1944р., всіх кримських татар було примусово виселено з Криму (187-194 тис. осіб). Під час виселення та в перші роки на чужині загинуло близько третини від загальної кількості депортованих кримських татар. Після цього панівною групою Криму дійсно стали росіяни.

Щодо корінного населення Криму, то вочевидь, що переважну більшість часу, протягом якого є статистичні дані (з середини 18 ст.) це були кримські татари, яких цілеспрямовано притісняли і врешті-решт депортували для заселення півострову росіянами, які переважно і влаштували ці утиски.

Крим у складі різних держав в історичному контексті

Якщо брати всю писемну історію Криму (3000 років), то російським він був тільки 181 рік (тобто близько 6% загального часу), в той час, як він був частиною Трапезундської імперії - майже 200 років, Генуезської Газарії - теж 200 років, Візантії - більше 600 років, Херсонесу - більше 1000 років та Боспорського царства - 1120 років (37% періоду), Золотої Орди - близько 100 років.

Але якщо брати за точку відліку післявоєнний устрій світу, то в складі Росії Крим перебував тільки 9 років (1945-1954рр.). В складі ж України Крим перебував загалом 60 років. Висновки робити вам…

Передача Криму Україні

Що стосується передачі Криму Україні, то цей процес тривав майже пів року і супроводжувався офіційними змінами в конституціях РСФСР та УРСР. Формулювання щодо доцільності передачі у відповідному указі було таке: “враховуючи єдність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні звʼязки…” Цілком логічно виглядала передача з огляду на забезпечення півострова електроенергією, товарами, а надалі й водою з території Української РСР.

Також поширюється думка, що населення Криму не голосувало за незалежність України у 1991 році, тому було позбавлено права доєднатись до Росії. Але це не відповідає дійсності. На всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року незалежність України підтримали 54,19 % населення Автономної республіки Крим, а в м. Севастополь — 57,07 %.  

Таким чином, Крим - це законно українська територія, яку Росія анексувала всупереч міжнародному праву, підписаних нею ж міжнародних договорів та з порушенням прав кримських татар, яких вже вкотре намагаються позбавити своєї батьківщини.

Der Autor hat diesen Artikel als sein privates Projekt verfasst. Diese Initiative findet im Rahmen des Projektes „ProjektFlügel: Empowerment gegen Desinformation“ statt, das von CRISP e.V. und Open Platform e.V. (Mitglied der Allianz Ukrainischer Organisationen) implementiert und von der Landeszentrale für Politische Bildung Berlin gefördert wird.

В непрості часи для України та українців, коли ми всі проходимо випробування на силу духу, згуртованість та моральні цінності, особливо важливим постає питання самоідентифікації. На наш погляд, неможливо усвідомити своє місце у світі без знання власної історії та культури.

Тому ми розпочинаємо новий цикл статей, в яких розповідатимемо про основні історичні та культурні віхи України, а також про визначні постаті, що створювали та наповнювали змістом поняття "Україна" та "українці".

Ми - вихідці з Київської Русі

На теренах сучасної України в давні часи проживало багато народів, що приходили один за одним, або мешкали одночасно. Це були анти і склавіни (давні словʼяни), скіфи та сармати (іраномовні племена), готи (германські племена), а також тюркські народи.

На кінець Х ст. було сформовано державне утворення Київська Русь зі столицею в Києві. Її мешканці називали себе “русь” (у множині) та “русин”/”русинка” (в однині). Території, що були в складі Київської Русі, зараз входять в склад України, Білорусі та Росії. На ранньому етапі її історії велику роль відіграли вихідці зі Скандинавії, яких називали варягами.

Найвідоміші правителі цієї держави - Володимир Великий та Ярослав Мудрий - заклали основи її політичного устрою та культури.

Під час правління Володимира (980-1015) Русь прийняла християнство, була запроваджена старословʼянська мова для перекладів релігійних текстів (ця мова була літературною у східних словʼян до XVIII ст.). За часів правління Ярослава (1019-1054) були побудовані визначні архітектурні пам'ятки Києва: Золоті ворота та собор Святої Софії (збережений до теперішнього часу). Русь мала родинні звʼязки з Візантією (син Ярослава - Всеволод був одружений з родичкою імператора Константина ІХ), Швецією (дружина Ярослава була донькою короля Олафа), Норвегією (донька Ярослава Єлизавета була дружиною короля Гаральда Суворого), Польщею (син Ізяслав був одружений з дочкою князя Казимира), Угорщиною (донька Анастасія була дружиною короля Андрія І), Францією (донька Анна вийшла заміж за короля Генриха І).

Період єдності держави був недовгим. Подібно до імперії Каролінгів, яка невдовзі після смерті Карла Великого розпалася та надалі сформувала на своїх уламках Францію та Німеччину, Київська Русь у ХІІ ст. перетворилася на конгломерат князівств, які в подальшому стали Україною, Росією та Білоруссю.

Можна сказати, що шляхи теперішніх Західної України та решти територій колишньої Київської Русі суттєво розійшлись внаслідок татаро-монгольської навали (1237-1240рр.), оскільки на тих територіях, де правили галицькі та волинські князі, панування монголів тривало на 100 років менше. В цей час значення Києва, який був ущент зруйнований, а потім перебував під безпосередньою владою Золотої Орди, значно зменшилась, і тільки наприкінці XIV ст., коли Велике князівство Литовське приєднало Київ до себе, почалось поступове відродження давньої столиці.

Ми - частина європейського культурного простору

Протягом XIV ст. українські території були інтегровані до складу Польського королівства та Великого князівства Литовського, що мало для України визначальні культурні наслідки. Зокрема, вихід частини церковних ієрархів та вірян з під Константинопольського патріархату (до складу якого від часів хрещення Русі входила Київська церква) та обʼєднання з Римо-католицькою церквою в результаті Берестейської унії 1596 року.

У 1570-ті роки український князь Костянтин Острозький розпочав масштабний видавничий проєкт і видав у 1581 році т.з. Острозьку Біблію накладом 1500 примірників. Одну з 400 збережених книг можна побачити в бібліотеці Гарвардського університету.

В цей період на картах вперше зʼявилась територія підписана як Україна.

Ми - козацького роду

Перша згадка про українських козаків датується 1492 роком. Майже на сто років пізніше низове козацтво (тобто ті козаки, які жили у нижній течії Дніпра) заснувало на дніпровських островах укріплений центр - Запорозьку Січ.

Вищим законодавчим органом Війська були козацькі збори - козацька рада. На ній обирали та скидали гетьмана й козацьку старшину, а також ухвалювали рішення щодо адміністративних, судових та військових справ.

Важливим етапом для української історії стало підписання в липні 1569 року Люблінської унії, якою була створена Річ Посполита - федеративна держава, що обʼєднала Польське королівство і Велике князівство Литовське. В результаті цього обʼєднання більшість українських земель опинились в складі одного державного утворення (Київське, Львівське, Галицьке, Холмське, Сяноцьке, Перемишльське, Волинське, Подільське, Брацлавське, а пізніше і Чернігівське воєводства). Крім того, за українськими та білоруськими землями зберігалась мовно-правова автономія та декларувалась рівність православного та католицького духовенства.

Козаки брали участь у більшості воєнних походів Речі Посполитої, виступали найманцями в інших європейських арміях, а також здійснювали самостійні походи. Поступово козацтво стало прагнути зрівнятися у правах та привілеях з польською шляхтою.

В наступні роки через внутрішні протиріччя, слабку владу королів та зачасту невдалі військові дії українське козацтво все більш віддалялось від польського бачення їхньої ролі в державі. Це призвело до повстання на чолі з Богданом Хмельницьким, який у союзі з кримським ханом здійснив кілька вдалих воєнних кампаній проти Речі Посполитої. Це спонукало до підписання у 1649 році Зборівської угоди, яка зафіксувала створення козацької держави, як автономії в складі Речі Посполитої. Офіційно нова держава називалася “Військо Запорозьке” (поширена назва у літературі - “Гетьманат”). Але на цьому війна не завершилася і вже не була такою вдалою для козаків. Це спонукало до пошуку держави-протектора, якою стало Московське царство.  Укладену у січні 1654 року Переяславську угоду сторони розглядали по-різному: для козаків це був військово-політичний союз, для царя - перший крок до поглинання України. Вже у 1656 році Московське царство порушило переяславські зобовʼязання, уклавши з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Після смерті Б.Хмельницького на українських землях почалася громадянська війна (Руїна) та козацька держава розпалася на два гетьманати - лівобережний та правобережний. Це супроводжувалося частою зміною влади і військовим втручанням усіх сусідніх держав.

У 1687 році козацька старшина обрала гетьманом Івана Мазепу. Завдяки вмілій політиці та інтригам він зумів наступні двадцять років не тільки забезпечити мирне життя в державі, а й приєднати до Гетьманату частину правобережних територій. Тільки війна Росії зі Швецією та невдала спроба позбутися залежності від Москви поклали край його правлінню. Після Полтавської битви 1709 року Мазепа втік з країни та помер у вигнанні.

За підтримки Османської імперії наступником Мазепи проголосив себе Пилип Орлик, який уклав у 1710 році перший в українській історії документ (так звану Конституцію Пилипа Орлика), що визначав основи державного устрою. У XVIII столітті Російська імперія поступово обмежувала козацьку автономію і зрештою у 1781 році її ліквідувала. Територія Гетьманату була поділена між кількома звичайними губерніями, а посада гетьмана ліквідована.

Після того як припинила своє існування Річ Посполита, а Північне Причорноморʼя (включно з Кримом) було відібрано Росією в Османської імперії, територія України була розділена між двома державами: більша частина належала Російській імперії, менша - імперії австрійських Габсбургів (від 1867 - Австро-Угорщині).

Ми - нащадки нескореного народу

Визначальною подією в історії незалежної України стало перше проголошення 22 січня 1918 року Українською Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським самостійної та суверенної держави. Українська Центральна Рада, що була створена одразу після перемоги революції у Петрограді - у березні 1917 року, стала основою національно-визвольного руху, а згодом - вищим законодавчим органом держави.

На жаль, зберегти незалежну державу демократичними засобами тоді не вдалося (після підписання Брестського мирного договору та іноземної військової допомоги проти більшовиків Україна потрапила в залежність від Німеччини та Австро-Угорщини, а згодом, 29 квітня 1918 року, в результаті перевороту на чолі з Павлом Скоропадським, Центральна Рада була розпущена). Окрім того відсутність армії з одного боку та недостатня військова підтримка європейських держав з іншого боку не дозволили захистити від більшовицького наступу ці здобутки силою. Водночас це історичне явище показує процеси консолідації української нації, відновлення державності та початок демократичних парламентських реформ, що виходить за рамки суто окремого історичного факту та фіксує реальне прагнення самостійності українського народу.

Після Першої світової війни територія України увійшла до складу чотирьох держав: Румунії (Буковина), Польщі (Галичина та Волинь), Чехословаччини (Закарпаття) та Радянського Союзу (решта території). А перед Другою світовою війною та під час неї - землі України зазнавали постійних змін і знаходились також і у володінні Угорщини (Закарпаття), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія) і під окупацією нацистської Німеччини (практично вся територія).

За цей період українці пережили і хаос громадянської війни 1917-1920-х років, і Голодомор 30-х років (понад 3 млн померлих), і стали жертвами націонал-соціалістичного режиму (близько 4,5 млн загиблих цивільних), і Сталінського терору (майже 4 млн закатованих і засланих до Сибіру).

Попри утиски національної культури в освітній, мовній та видавничій сферах, українцям вдалося зберегти свою ідентичність, пронести крізь буремні десятиліття прагнення незалежності та самоідентичності як частини європейської родини.

Ми - волелюбний народ

Саме з прагнення бути частиною європейського простору, а не “русского мира”, почалася сучасна історія українського опору після здобуття незалежності у 1991 році. Через три Майдани (1991 “Студентський”, 2004 “Помаранчева революція”, 2014 “Революція гідності”) український народ довів свою безпосередню волю жити окремо від Росії та відмовився від свавілля залежної від Кремля влади на своїх землях. Саме тому Росія розвʼязала війну у 2014 році проти України, щоб підкорити народ і втримати українські землі під своїм впливом.

Слід зазначити, що українці будуть боротися за свою волю, землю та свій вибір майбутнього. І це прагнення нас обʼєднує з народами Європи; з провідними демократіями світу.

Тож знайте, українці - це давній волелюбний народ, нескорені нащадки козацького роду, що прагнуть повернутися до європейського культурного простору.

Це, звісно, дуже короткий опис історичних подій, які не мають претензію на наукову працю і написаний виключно з просвітницькою метою. Для тих, хто хоче заглибитись у деталі та контекст, ми пропонуємо підбірку науково-популярної літератури та посилання на інтернет-публікації, якими ми користувались при написанні цієї статті.

• Велика Українська Енциклопедія
• Плохій Сергій. Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності. Пер. з англ. Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016
• TERRA UCRAINICA Історичний атлас України і сусідніх земель (ISBN 978-617-12-3719-3)
• Український інститут національної памʼяті
• Інститут історії україни

Der Autor hat diesen Artikel als sein privates Projekt verfasst. Diese Initiative findet im Rahmen des Projektes „ProjektFlügel: Empowerment gegen Desinformation“ statt, das von CRISP e.V. und Open Platform e.V. (Mitglied der Allianz Ukrainischer Organisationen) implementiert und von der Landeszentrale für Politische Bildung Berlin gefördert wird.

Війна залишає по собі багато видимих і невидимих ран. Одні з найболючіших — ті, про які рідко говорять уголос. Саме тому ми в UKR.DIM розпочинаємо партнерство з фондом «Сильні» — українською організацією, що надає професійну підтримку людям, які постраждали від сексуального насильства.

Хто такі «Сильні»?

Фонд «Сильні» — українська організація, заснована у 2022 році, яка допомагає постраждалим від сексуального насильства. Його місія — повернути внутрішню силу тим, хто її втратив через травматичний досвід. Команда фонду надає психологічну, юридичну та медичну підтримку, створює безпечний простір для відновлення — без тиску, з повагою до гідності кожної людини.

Чому це має значення?

Травма сексуального насильства часто супроводжується соромом, страхом викриття, недовірою, а тема досі залишається табуйованою. У суспільстві живуть міфи та упередження, які змушують постраждалих мовчати. Фонд «Сильні» ламає ці бар’єри через освітні кампанії, відкрите обговорення, історії реальних людей і створення нових соціальних норм — без сорому, без осуду.

Окрему увагу команда приділяє особливостям надання допомоги в умовах війни. Це новий рівень викликів — від переміщених осіб до нестабільної безпекової ситуації. Проте навіть у таких обставинах допомога залишається максимально доступною, конфіденційною та анонімною.

Допомога доступна кожному
Фонд працює з людьми незалежно від статі, віку та часу, що минув від події. Першочергово забезпечується безпека, після чого надається психологічна, юридична або медична підтримка — залежно від потреб людини. Усе — лише за згодою людини.

Як саме допомагають?

Підтримка починається з найважливішого — безпеки. Далі — юридичні консультації, медичні огляди, психологічна підтримка, супровід. Усі етапи — лише за згодою людини. І завжди — з повагою до її рішень.

У фонді запевняють: навіть одна розмова може змінити життя. А приклади реабілітації — це не винятки, а вже статистика. Понад 350 людей отримали допомогу, і багато з них повертаються до стабільного, спокійного життя.

Як говорити — і як не нашкодити?

Часто ми не знаємо, як правильно підтримати людину поруч. У фонді радять: слухати — важливіше, ніж давати поради. Не ставити під сумнів її досвід. Не запитувати «Чому ти одразу не сказала?». І пам’ятати: саме вона пережила насильство — і не несе за це відповідальності.

Що ми можемо зробити разом?

UKR.DIM розпочинає співпрацю з фондом «Сильні», аби донести інформацію про їхню роботу до української спільноти в Берліні. Разом ми плануємо проводити інформаційні заходи, освітні зустрічі та забезпечити доступ до допомоги тим, хто цього потребує.

Також кожен охочий може підтримати фонд. Внести донат, поширити інформацію, стати амбасадором у своєму середовищі — навіть маленькі дії мають значення. Варіанти підтримки адаптовані й для Німеччини: https://www.sylni.org/support

Ви не самі

Ми віримо, що підтримка — це сила. А сила — це дія. Разом ми можемо створити середовище, де говорити не страшно. Де кожен має право на безпеку, відновлення й повагу.

Анонімність

Як фонд «Сильні» захищає тих, хто звертається по підтримку

Звернутися по допомогу після сексуального насильства — непросто. Одне з перших питань, яке виникає у постраждалих: «Чи буде це анонімно? Чи дізнається хтось?»

Фонд «Сильні» чітко розуміє ці страхи. Тому з першого дня своєї роботи команда будує систему допомоги так, щоб захистити особу людини на кожному етапі: від першого звернення — до медичної чи юридичної підтримки.

Що означає «анонімно» у практиці?

• Ви можете звернутися без імені. На першому етапі з вами спілкуються за кодом або псевдонімом.
• Жодних фото, жодних «історій успіху» з впізнаваними деталями. Всі описи — з вигаданими іменами, зміненими містами та віком.
• Жодних баз даних із вашим ПІБ. Дані вносяться лише, якщо людина цього потребує — наприклад, щоб записатися до лікаря. Навіть у цьому випадку вони передаються лише медичному закладу, з яким підписано договір про збереження конфіденційності.
• Паперова згода — тільки за бажанням. Людина підписує форму збереження даних лише тоді, коли звертається до конкретного сервісу (лікар, юрист, психолог).
  
  

Що ще важливо?

• Фонд не зберігає оригінальні документи, що можуть ідентифікувати особу.
• Ніхто з партнерів не має доступу до імен чи історій без чіткого запиту і згоди самої людини.
• Уся команда проходить навчання щодо етичної взаємодії з постраждалими.
  
  

Як працює фонд «Сильні»: шлях від першого звернення до відновлення

Коли людина переживає сексуальне насильство, важливо не залишитися наодинці. Важливо знати, куди звернутися. І ще важливіше — щоб це місце було безпечним.

Саме так працює фонд «Сильні» — організація, що підтримує постраждалих від сексуального насильства, зокрема й у контексті війни.
Підхід фонду — це не разова порада, а повноцінний супровід, що ґрунтується на повазі, добровільності та безпеці.

Ось як виглядає цей процес:

1. Звернення

Людина може написати в месенджер, заповнити форму на сайті або звернутися за рекомендацією. На цьому етапі не потрібно називати справжнє ім’я чи надавати будь-які персональні дані. Комунікація відбувається анонімно.

2. Перша розмова

Координатор чи координаторка фонду дізнається, що саме потрібно: психологічна підтримка, медична допомога, консультація з юристом або побутова безпека (як-от тимчасове житло). Людина сама вирішує, які послуги їй потрібні. Без тиску.

3. Індивідуальний план

Разом з підопічною/им формують план дій — крок за кроком. Якщо потрібно, фонд організовує зустріч із психологом, запис до лікаря, консультацію з адвокатом. Усе — в темпі, зручному для людини, і лише з її згоди.

4. Супровід

Фонд не залишає людину наодинці після першої допомоги. Координатор підтримує зв’язок, фахівці працюють стільки, скільки потрібно. Якщо відбувається юридичний процес, підопічного супроводжують на кожному етапі.

5. Завершення супроводу

Це не формальне «виписування». Це момент, коли людина сама відчуває, що може далі — самостійно. Але двері фонду завжди лишаються відкритими.

Фонд «Сильні» уже опрацював понад 1000 звернень. Більше половини постраждалих отримали медичні послуги, 44 особи — юридичний супровід, а психологічна підтримка сягнула понад 800 годин., 44 людини отримали юридичну підтримку та психологічні консультації загальною тривалістю більше ніж 800 годин.

Реальні приклади

Імена, вік та деякі деталі змінено з міркувань безпеки та анонімності.

📌 Марія, 26 років

Пережила насильство у тимчасовому житлі. Не довіряла поліції, не знала, до кого звернутись.
Фонд «Сильні» допоміг їй отримати медичну допомогу, психологічну підтримку й юридичну консультацію. Зараз Марія навчається, працює та регулярно відвідує групу підтримки.

📌 Олександр, 33 роки

Довго не усвідомлював, що його досвід — теж насильство. Звернувся через Telegram-бот, отримав психологічну підтримку, консультацію з юристом і змогу переосмислити свій досвід без сорому. Сьогодні він активно ділиться інформацією про фонд з іншими.

📌 Мама з двома дітьми

Покинула кривдника після тривалого домашнього насильства. Фонд допоміг знайти тимчасове житло, організував психологічну підтримку для мами й дитини, а також юридичний супровід у справі про опіку. Тепер сім’я у безпеці, діти повернулись до школи, а жінка знайшла роботу.

Безпека — насамперед

На кожному етапі фонд дотримується анонімності та конфіденційності. ПІБ не запитуються без потреби, усі дані зашифровані, фото та історії не розкривають ідентичність підопічних.

Допомога доступна як жінкам, так і чоловікам. Кожен, хто пережив насильство, заслуговує на підтримку — без осуду, без страху, без сорому.

📢 Поширте цю інформацію — можливо, саме завдяки вам хтось знайде вихід із тиші.
💸 Підтримати роботу фонду можна тут: sylni.org/support

Якщо ви зазнали сексуального насильства

Це не ваша провина.
Ви не зобов’язані мовчати. Але й не мусите ділитися з усіма.
Ви маєте право на допомогу.

Нижче — покрокові дії, які можуть стати в пригоді. Оберіть ті, що вам підходять. Не потрібно робити все одразу.

1. Потурбуйтесь про свою безпеку

Залиште місце, де вам загрожує небезпека.
Зателефонуйте рідним або людям, яким довіряєте.
Якщо ситуація критична — викликайте поліцію (102) або швидку допомогу (103 / 112).

2. Не залишайтесь наодинці

Нам важливо повторити: вам не обовʼязково проходити це на самоті.
Ви можете звернутися до фонду «Сильні» — анонімно, у зручний для вас спосіб:

• через сайт sylni.org
• через Telegram-бот Telegram: Launch @strong_help_bot
• у приватні повідомлення соцмереж
  
  

3. Не змінюйте одяг і не мийтесь, якщо плануєте звертатися до поліції

Це важливо для збереження доказів.
Якщо довелося переодягнутися — складіть одяг у чистий пакет.
Не чистіть зуби, не приймайте душ — все це може мати значення в майбутньому розслідуванні.

4. Зверніться до лікаря

Навіть якщо ви не бачите зовнішніх ушкоджень — медичний огляд важливий.
Протягом 72 годин після події лікарі можуть:

• надати профілактичне лікування (інфекції, ВІЛ, вагітність),
• зафіксувати травми,
• видати документи, що можуть знадобитися в юридичних процесах.
  ⚠️ Ви маєте право на медичну допомогу навіть без заяви до поліції.

5. Ви можете звернутись навіть через місяці або роки

Багато хто не одразу усвідомлює, що ситуація була насильством.
Багато хто не готовий говорити одразу. Це — нормально.

Фонд «Сильні» підтримує незалежно від того, скільки часу минуло.
Ви маєте право звернутися — у будь-який момент.

📞 Якщо вам потрібна допомога — зверніться.
📢 Якщо ви можете — поширте цю інформацію.
Можливо, саме завдяки вам хтось знайде вихід із тиші.

Ми розуміємо, що в умовах війни кожен переживає свій біль по-різному: хтось не наважується говорити про пережите, вважаючи свою історію «недостатньо важливою», а хтось почувається розгубленим і сподівається, що все з часом мине само собою. Але для нас важливий кожен, хто постраждав від насильства під час цієї жахливої війни. Разом із фондом “Сильні” ми прагнемо підтримати таких людей, повернути їм відчуття захищеності та допомогти зробити перші кроки до відновлення.

Вже перший тиждень тепла змінює обличчя приватних садиб та громадських парків, де білою піною виносить на наш огляд перші підсніжники та інші первоцвіти. За ними, спочатку несміливо, потім вже нестримно розквітають фіолетовим та білим крокуси, а жовта анемона блищить на сонці своїми маленькими яскраво-жовтими пелюстками.

Весна входить у свої права в Берліні та запалює вогники найкращих квіткових майданчиків столиці.

Давайте з вами пригадаємо ті сади, парки та дизайнерські куточки міста, де зовсім скоро можна буде побачити безумство кольорів та поєднання форм квітів і листя.

По-перше, це, звісно Ботанічний сад (Botanischer Garten, Königin-Luise-Straße 6-8 14195 Berlin). Він є найбільшим за колекцією квітів та рослин в Берліні та є частиною Вільного Університету Берліну (Freie Universität Berlin). “Світ в одному саду” - таку концепцію заклав у 1889 році перший директор саду Адольф Енглер. І хоча вхід сюди платний (ціна для дорослого - 10 євро, всі цінові пропозиції за посиланням), але це того варто, бо тут є чим зайнятись цілий день. Загальна площа саду 42 га, де ростуть понад 20 000 видів рослин. Тут є болотно-водяний сад із садом мохів, контактний сад запашних рослин, сад лікарських рослин, великий тропічний будинок (оранжерея площею 6000 кв.м) з ліанами, пальмами, велетенським бамбуком, хижими рослинами та амазонським білим лататтям, італійський та географічний сади, дендропарк з квітучою магнолією, хвойними деревами та гінко та Ботанічний музей (на жаль, закритий на ремонт до осені 2026 року). На території саду є ресторан Landhaus та кавʼярня Victoria (в оранжереї), де можна зробити корисну перерву між враженнями від побаченого. Ботанічний сад відкритий з 9.00 до 20.00, але будьте уважні - деякі виходи та каси мають різний розклад, який варто подивитись заздалегідь на сайті. Також на свята години роботи саду можуть відрізнятись від звичайних днів.

По-друге, це Сади світу (Gärten der Welt, Blumberger Damm 44, 12685 Berlin), в яких можна легко провести чудовий теплий день всього за 9 євро за дорослого (інші цінові пропозиції тут). На території близько 100 га розташовані затишні та не схожі один на одного куточки інших паркових культур: балінезійський сад (оранжерея), китайський, японський, єврейський, корейський та східно-ісламський сади, розарій, водяний сад, рододендровий гай. Тут святкують різні події, як, наприклад, цвітіння сакур та пропонують різноманітні екскурсії та івенти. Можна також безкоштовно взяти або встановити аудіогіда (німецькою та англійською мовами) та самостійно поринути у маленький тур рослинами світу.

Найбільший за площею (210 га) центральний парк Берліна - Тіргартен (Großer Tiergarten, розташований в центрі міста, посередині знаходиться площа Große Stern) також радує всіх охочих своїми чудовими композиціями. Тут ви знайдете маленькі доріжки серед рододендронів, розарій, степовий сад та англійській парк, а також нарцисові галявини. На початку весни тут починають квітнути підсніжники, проліски та крокуси, а коли потеплішає ще більше - конвалії та рододендрони.

Не забуваємо також про менші за розмірами, але не менш цікаві інші парки Берліну, що радують очі своїми весняними композиціями. Це і ботанічний громадський парк Botanischer Volkspark Blankenfelde-Pankow (Blankenfelder Chaussee 5 13158  Berlin) з унікальними, під загрозою зникнення, видами рослин та Геологічною стіною, яка демонструє 150 типів гірських порід Центральної Європи. Це також палацовий парк біля Замку Шарлоттенбург (Schlossgarten Charlottenburg, Spandauer Damm 10-22 14059 Berlin), виконаний у бароковому стилі на зразок Версалю. В Нойкельні навколо озера також є не маленький (90 га) сад Брітцер (Britzer Garten, Mohriner Allee 152 12347 Berlin) з великим розарієм, унікальним сонячним годинником та маленькою залізницею.

Не можна окремо не згадати парковий комплекс Сан-Сусі в Потсдамі (Park Sanssouci, Zur Historischen Mühle 14469 Potsdam), який був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1990 році за його унікальну архітектурну єдність і ландшафтний дизайн. І хоча формально це не належить до території Берліну, ми сподіваємось, що читачі нам пробачать за таке відхилення від теми статті…

Окремого слова потребують алеї сакур, яких в Берліні декілька.

Найбільша алея сакур з більш ніж 1000 деревами, які висаджені за спонсорством японського телеканалу TV-Asahi до воззʼєднання Німеччини знаходиться в районі Teltow між Lichterfelde Allee та Sigridshorst (найближча станція S-Bahn Lichterfelde Süd). На жаль через будівельні роботи найбільшу алею сакур закривають для відвідувачів до кінця 2025 року. Але в Берліні є нагода відвідати інші локації, хоча й не такі великі.

В районі Панков біля S-Bahn Bornholmer Straße алея сакур з 215 дерев закликає прогулятися під рожевими квітами. Ще 120 дерев сакури будуть квітнути між районами Панков та Веддінг біля S-Bahn Wollankstraße, якщо йти в напрямку Bürgerparks Pankow. Наступна алея з близько 50 дерев знаходиться в районі Lichtenberg на Hagenower Ring біля S-Bahn Wartenberg. Ще 32 дерева сакури знаходяться на Vesaliusstraße біля S-Bahn Pankow-Heinersdorf. На Wiener Straße безпосередньо біля Görlitzer Park зазвичай квітне 20 дерев сакури, а неподалік вздовж Landwehrkanal на Maybachufer можна також прогулятись під декількома квітучими деревами. На початку квітня 14 дерев розквітають на Lehndorffstraße (найближча станція S-Bahn Karlshorst).

Коли душа втомилась від холодів та прагне весни та квітів зробіть собі подарунок на найближчі вихідні та відвідайте один з квітучих куточків Берліну та околиць, який дасть вам надію та сили для відродження.

По-перше, зауважимо, що українці, які перебувають в Німеччині згідно з параграфом 24 можуть їздити на машині з українськими посвідченнями водія. Це прописано в Регламенті Європейського парламенту та Ради про встановлення спеціальних і тимчасових заходів у зв’язку з вторгненням Росії в Україну щодо документів водія, виданих Україною відповідно до її законодавства (Регламент (ЄС) 2022/1280 набув чинності 27 липня 2022 року).

Однак після закінчення дії “тимчасового захисту” охочим керувати автівкою треба буде або замінити свої посвідчення на німецькі, або заново здати на права. Враховуючи довгі процедури як бюрократичного характеру, так і малу пропускну спроможність екзаменаторів це може розтягнутися на довгі місяці (у випадку автора це було 8 місяців).

Одразу маємо сказати, що ці дві процедури відрізняються у вартості десь на 500-700 євро. Але навіщо здавати на права “з нуля”, якщо ви вже вмієте водити машину? Все дуже просто: при заміні ваші українські посвідчення відбирають і вони три роки зберігаються в Fahrerlaubnisbehörde, а потім знищуються. У випадку отримання посвідчення на загальних підставах у вас залишається старе українське посвідчення (але ви не можете його використовувати в ЄС, інакше на вас чекають досить суворі покарання).

Але давайте все по черзі.

Для початку треба знайти автошколу, яка пропонує послугу заміни посвідчення, має право навчати водіння, має інструкторів та машини. На жаль, ми знайшли тільки одну україномовну школу в Берліні - це автошкола Avatar. Решта шкіл або німецькомовні та англомовні, або російськомовні (таких у столиці ми нарахували щонайменше 14). Тож вам обирати з якою школою по дорозі.

Щодо школи ще одна порада. Обирайте автошколу в тій землі, де ви зареєстровані. Це полегшить подачу документів та здачу іспиту. Якщо, наприклад, ви обрали школу в Берліні, а проживаєте в Потсдамі, то під час подачі документів вам доведеться просити перевести вас до берлінської служби з видачі водійських прав. А вони можуть не піти вам на зустріч, оскільки адміністративний збір піде в іншу структуру. Чому бажано складати практичний іспит там, де ви навчаєтесь? Річ у тому, що кожна автошкола вже знає й екзаменаторів у своєму районі, їхні звички та “каверзні” питання, маршрути, якими проходить іспит, тому вони можуть вас підготувати найкраще на своїй території. З іншого боку, практичний іспит у передмісті Берліну менш складний (менше знаків та завантаженість доріг, більше автобанів). Тож краще, щоб територіально ваша школа знаходилась поблизу вашої реєстрації.

Укладання договору зі школою (це обовʼязкова умова отримання або заміни посвідчення) обійдеться вам приблизно у 200 євро. В цю суму також входить відвідування занять з теорії. Ми радимо освіжити свої теоретичні знання, тим більше, що німецькі правила дорожнього руху дещо відрізняються від українських.

Одразу маємо сказати, що весь процес заміні водійського посвідчення коштує від 500 до 1000 євро (залежно від того, чи будете ви брати практичні уроки, чи ні).

Для початку процесу вам треба буде зібрати необхідні документи та подати їх до Straßenverkehrsamt за місцем реєстрації. Це наступні оригінали документів:

• паспорт або інше посвідчення особи
• свідоцтво про реєстрацію не старше 3 місяців (Meldebescheinigung)
• чинне українське водійське посвідчення
• присяжний переклад водійського посвідчення (amtlich anerkannte Übersetzung)
• тест з перевірки зору (Sehtest Optiker)
• довідка про проходження курсу першої допомоги (Erste-Hilfe-Kurse)
• два біометричних фото 3х4
• договір з автошколою (Ausbildungsvertrag).

Для того, щоб зібрати це все вам необхідно буде зробити біометричне фото в найближчому автоматичному кіоску (мінімум 10 євро), присяжний переклад, який, скоріш за все вам порадить автошкола (10-15 євро), довідка Erste-Hilfe-Kurse теж від автошколи (до 50 євро) та безкоштовний Sehtest (наприклад від Fielmann). Також при подачі документів ви обираєте структуру, де ви будете здавати на права - TÜV або DEKRA. Адміністративний збір за подачу документів коштує 45 євро.

Після цього вам десь за два тижні прийде паперовий лист з Straßenverkehrsamt про прийняття документів та дозвіл на здачу іспиту з теорії. Ще через тиждень-два прийде лист від TÜV або DEKRA щодо оплати за майбутній іспит з теорії та практики (загальна сума близько 150 євро).

Тут є один лайфгак. Фахівці-інструктори радять платити одразу за два іспити. Чому? Річ у тім, що якщо ви сплатите тільки за теорію, а потім не здасте з першого разу - вам доведеться знову подавати документи в Straßenverkehrsamt та сплачувати за іспит і чекати на листа. Але якщо ви оплатили одразу два іспити, вас не викидають з черги та ви тільки оплачуєте додатково 25 євро за повторний іспит та через деякий час можете знову його здавати.

Під час підготовки до теоретичного іспиту також є декілька порад. Передусім, важливо визначитись, за допомогою якого застосунку готуватись до тесту. Багато шкіл радять купувати доступ до мобільної версії за 50 євро (німецька, англійська та російська мова), але на цьому можна зекономити. Все насправді залежить від того, якою мовою ви плануєте складати іспит. Якщо німецькою - тоді вам краще скористатися безкоштовним додатком iTheorie, який дає всі актуальні питання німецькою мовою (проте він трохи відрізняється зовнішньо та функціонально від реального тесту). Але, якщо ви  хочете здавати російською мовою, то ми вам радимо додатково встановити платний застосунок, що підтримує це (наприклад Führerschein PRO за 7-10 євро) та дає змогу призвичаїтись до формулювання питань російською. Чесно кажучи, переклад питань з німецької в частині білетів зроблено не зовсім коректно, тому правильні відповіді можуть викликати деякі складнощі. В ідеалі можна пройти безкоштовне тренування у німецькому застосунку, а потім трохи допрацювати в російськомовній версії.

Для процедури іспиту не треба бронювати термін, просто приїхати з листом, де вам дається дозвіл на здачу в найближче відділення обраної на початку організації (TÜV або DEKRA) та в порядку живої черги пройти іспит (мобільний телефон обовʼязково має бути вимкнений). Довідка про здачу видається одразу. В разі перевищення кількості дозволених помилок (до 10 пунктів - це 2-3 питання залежно від категорії) ви маєте знову сплатити за іспит та почекати 2 тижні перед повторною спробою.

Тож, коли ви підготувались і здали теорію (свідоцтво про здачу діє рік), починається підготовка до практичного іспиту. Ви також можете знехтувати практичними уроками, які надає ваша автошкола, але тоді зменшується шанс здати його з першого разу. Ми радимо взяти від 3-5 уроків практичного водіння, якщо ви не маєте сталої практики їзди в Німеччині. Це коштуватиме мінімум 300-500 євро. Але інструктор підготує вас до правильного стилю їзди під час іспиту. Тут багаторічний досвід навпаки може заважати, оскільки треба показувати необхідні елементи, акцентуючи їх перед екзаменатором, а це складно, коли у вас вже є своя манера їзди (швидкий погляд на дзеркала без повороту голови - помилка з точки зору екзаменатора; обидві руки обовʼязково на кермі; чітка послідовність дій при старті та закінченні їзди тощо).

Коли ви готові до фінального іспиту, через автошколу подається запит на термін, який може бути запропонований десь через 2 місяці (кожна школа має 1 іспит на тиждень від кожної уповноваженої організацій).

Необхідно ще звернути увагу на те, що здача іспиту повинна відбуватись в окулярах, якщо у відповідному листі Straßenverkehrsamt стоїть “mit Sehhilfe” і подальше водіння також буде вимагати застосування окулярів чи лінз (це зазначається в п. 12 водійського посвідчення). Тож, якщо в такому випадку ви прийдете на практичний іспит без окулярів вам можуть одразу не зарахувати спробу.

Для проходження іспиту з практики водіння варто налаштуватись правильним чином. Радимо концентруватись на тому, що вас навчив інструктор: продемонструвати послідовність дій перед початком та після закінчення руху, не поспішати на дорозі, якщо це не вимагається відповідними знаками, памʼятати про основні правила (правий перед лівим, перевірка сліпої зони перед поворотом (Schulterblick) та дотримуватись швидкісного режиму тощо). Не хвилюйтесь і налаштуйтесь на те, щоб показати всі ваші найкращі вміння та навички на дорозі.

У позитивному варіанті після успішної здачі іспиту вам видається довідка-підтвердження, з якою можна одразу сідати за кермо. Самі права будуть готові протягом місяця, про що вам надійде лист з терміном від Straßenverkehrsamt.

Але навіть, якщо ви не здали з першого разу, це не означає, що ви не вмієте водити… Це залежить більшою мірою від екзаменатора та ситуації на дорозі. Навіть досвідчені водії не завжди правильно розуміють дорожню ситуацію, тож не крайте себе, якщо не змогли швидко та чітко зреагувати на якусь непередбачувану подію. Просто намагайтеся бути впевненим та не робити різких рухів. І все у вас вийде!

Бажаємо вам ні цвяха, ні жезла!

Вибори до Бундестагу - це загальнодержавні (федеральні) вибори, котрі, на відміну від місцевих та земельних виборів, стосуються всієї країни, повсякденного життя її мешканців, визначають напрямок внутрішньої та зовнішньої політики ФРН. Бундестаг обирає федерального канцлера або канцлерку, а найважливішими функціями федерального парламенту є законотворчість та здійснення контролю за урядом. Також парламент приймає державний бюджет, ратифікує міжнародні угоди та приймає рішення щодо участі Бундесверу (збройних сил) у військових або миротворчих операціях за кордоном.

Право голосу мають усі громадяни Німеччини, які досягли 18 років та протягом трьох місяців до дня виборів безперервно проживали на території країни. Цьогорічні федеральні вибори - це лише другі за всю історію Німеччини повністю інклюзивні вибори. Раніше права голосу не  мали люди з інвалідністю, які перебувають під опікою та піклуванням в правових та інших справах. Однак 2019 року Конституційний суд ФРН ухвалив рішення щодо припинення такої дискримінації.

Проголосувати на виборах можна або безпосередньо на виборчій дільниці, або поштою. Щодо останнього способу, то у зв'язку із достроковістю виборів часу для голосування поштою залишилось обмаль, тому виборцям рекомендують скористатися традиційним методом, тобто урною в день голосування. Однак чимало органів місцевої влади пропонують з початку лютого можливість проголосувати поштою на місці, а саме забрати бюлетень безпосередньо у виборчому відомстві, відразу його заповнити та кинути конверт із ним у поштову скриньку.

Щодо голосування на дільниці у день виборів, то більшості виборців вже повинен був прийти лист-сповіщення (Wahlbenachrichtigung) з детальною інформацією щодо локації (як правило, це школа, дитячий садочок або інше приміщення неподалік вашого зареєстрованого місця проживання). На виборчій дільниці працюють помічники, які перевіряють, чи внесені ви до списку виборців, та видають вам виборчий бюлетень. З ним ви прямуєте в кабінку для голосування і ставите два хрестики. Але чому саме два?

Виборчий бюлетень розділений на дві колонки, по одній для кожного голосу. Перший голос (Erststimme)  віддається за конкретного кандидата у виборчому окрузі (всього в Німеччині 299 округів). На усіх попередніх виборах обраними вважалися кандидати, які отримали більшість перших голосів у виборчому окрузі - вони отримували так званий прямий мандат. Однак після виборчої реформи 2023 року важливішими стали самі другі голоси (Zweitstimmen) - це права колонка виборчого бюлетеня, де ви віддаєте голос за одну із політичних партій, яка оприлюднила список кандидатів у відповідній федеральній землі. Таким чином, кандидати, які отримують найбільшу кількість голосів у своїх округах, безпосередньо обираються до Бундестагу лише за умови, що їхня політична сила набере достатню кількість других голосів на рівні федеральної землі. Тому другий голос - попри свою назву - є важливішим за перший, адже він безпосередньо впливає на розподіл місць в парламенті (всього їх буде 630).

Другим голосом у виборчому бюлетені виборці обирають одну з 41 партії, які беруть участь у цьогорічних виборах. Для того, щоб потрапити до Бундестагу, партія повинна набрати щонайменше п'ять відсотків голосів виборців. Якщо вона не досягає цього, але виграє три округи, це також враховується при розподілі місць. Також п'ятивідсотковий бар'єр не застосовується до партій національних меншин, однак в Німеччині такою партією є лише Союз південношлезвізьких виборців - Südschleswigscher Wählerverband (SSW) - партія данської та фризької меншини в землі Шлезвіг-Гольштейн.

Аби дізнатися, як політичні партії ставляться до тієї чи іншої суспільної теми (економіка, освіта, клімат, міграція, зовнішня політика тощо) та порівняти їхні позиції з власними вподобаннями та переконаннями, варто зазирнути на інтерактивну платформу Wahl-O-Mat. Спочатку потрібно відповісти на низку тверджень щодо питань федеральної політики, натиснувши «погоджуюсь», «не погоджуюсь», «нейтрально» або «пропустити тезу». Після цього Wahl-O-Mat визначає політичні партії, чиї позиції найбільше збігаються з вашими переконаннями. Увага: Wahl-O-Mat слугує лише орієнтовним посібником для потенційних виборців, а не рекомендацією щодо голосування. Зрештою, вибір за вами!

Використані джерела

Bundestagswahl 2025. Kurz und knapp. In: bpb.de

Bundestagswahl erklärt: Das bedeuten Erst- und Zweitstimme. In: morgenpost.de

Wahlrechtsreform zur Ver­kleinerung des Bundes­tages beschlossen. In: bundestag.de

zdf.de

Wahl-O-Mat

Людина ще не все дізналась про свою рідну планету, але завжди дивиться із захватом на зірки.

Ще не пройшло й 100 років з того моменту, як людство здійснило перші кроки у космосі. Проте спостереження за зірками налічує тисячоліття. Щорічно астрономи тішать спостерігачів за зірками різними цікавими та видовищними анонсами подій: комети, сонячні та місячні затемнення, супермісяці та зорепади.

Минулого року однією з таких яскравих подій була, наприклад, комета “Цзицзіньшань-ATLAS”, яку можна було побачити без телескопів та біноклів у жовтні 2024 року.

На початку січня 2025 року ми всі спостерігали максимальне зближення Венери та Місяця, яке приковувало погляд на вечірньому небі. Скоро на нас чекають ще два рідкісних явища - паради планет.

З 18 січня 2025 року одразу після заходу Сонця можна спостерігати великий парад 6 планет: Марса, Юпітера, Урана, Нептуна, Венери та Сатурна, які зійдуться в одній небесній півкулі. Тільки Уран та Нептун не буде видно неозброєним оком.

28 лютого до них доєднається Меркурій, і парад стане повним. Це доволі рідкісне небесне явище, що відбувається раз на 18-20 років.

Які ж можливості для астроспостережень існують в Берліні та передмістях?

По-перше, це обсерваторія Archenhold-Sternwarte в Treptower Park. Це найбільша та найстаріша громадська обсерваторія в Німеччині, яка має найдовший у світі 21-метровий телескоп із рухомими лінзами, побудований у 1896 році. Крім того, в приміщенні знаходяться Ейнштейн-хол, малий планетарій Цайса та музей астрономії, де можна побачити найбільший в Берліні метеорит вагою 283,5 кг, що утворив кратер Барінджер в Аризоні. Для відвідування виставок та спостережень, які коштують 10 євро для дорослого, необхідно записуватись заздалегідь тут. Музей, де представлені фотографії, історичні телескопи та точні хронометри є безкоштовним.

По-друге, це обсерваторія Wilhelm-Foerster-Sternwarte на вершині пагорба Інсуланер в Berlin-Schöneberg. Вона оснащена 12-дюймовим 5-метровим телескопом “Бамбергський рефрактор”, який здатний збільшувати обʼєкти від 70 до 700 крат. Крім нього, у двох менших куполах обсерваторії знаходяться 5,6-метровий рефлектор ZEISS RC та 6-дюймовий подвійний рефрактор довжиною 2,25 м для аматорських спостережень. Для відвідування треба також резервувати час на сайті, квиток коштує ті самі 10 євро.

У підніжжя Інсуланер є також планетарій, але зараз він не працює через проведення капітального ремонту.

Ще одна унікальна можливість для поціновувачів астрономії відкрита в шкільній обсерваторії містечка Далевіц (Volkssternwarte Dahlewitz). Пʼятиметровий купол обсерваторії ховає під собою 50-сантиметровий рефлектор Кассегрена, який був придбаний муніципалітетом Бланкенфельде-Малов у 2018 році. Крім того, школа має планетарій Zeiss Jena, який проєктує зоряне небо на 6-метровий купол. Щопʼятниці в цьому планетарії відбуваються безкоштовні лекції з наступним спостереженням за зірками та планетами за умови ясної погоди.

Також для популяризації астрономії та науки в Берліні діє Zeiss-Großplanetarium, який є найсучаснішим науковим театром Європи. 30-метровий купол розташований на Prenzlauer Allee та пропонує не тільки програми зоряного неба, а й перегляд фільмів та 3D фільмів. У фоє планетарію проходять безкоштовні виставки, а програма вистав включає також спеціальні пропозиції для дітей різного віку. Для резервування квитків треба зайти за посиланням.

Сподіваємось, що після відвідування цих дивовижних обʼєктів і спостереження за далекими зорями та туманностями ви по-новому подивитесь на речі, які вас оточують, відчуєте крихкість життя та більше будете цінувати близьких людей, що поруч з вами наповнюють змістом цю космічну подорож…

На початку кожного року в Німеччині анонсується низка законодавчих нововведень, котрі стосуються усіх мешканців країни. Не став винятком і 2025 рік, тому погляньмо на найбільш важливі (та практичні) нововведення, які на нас чекають.

Мінімальна заробітна плата

З 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата зросте з 12,41 євро до 12,81 євро брутто за годину.  Всі працівники повинні отримувати заробітну плату не нижче мінімальної. Таким чином, це стосується не лише працівників з основною роботою, яка підлягає обов'язковому страхуванню, а й тих, у кого є Minijob. Для них поріг заробітку збільшується з 538 до 556 євро на місяць.

Соціальні виплати

Bürgergeld (виплати Джобцентрів) залишиться на поточному рівні: дорослі продовжуватимуть отримувати 563 євро на місяць, а одружені, або ті, хто живе з партнером - 506 євро. Натомість дещо зростуть виплати Kindergeld (допомога на дитину) - з 250 до 255 євро за одну дитину). Також збільшиться Wohngeld (житлова субсидія) - в середньому на 15%, що відповідає приблизно 30 євро на місяць. Державна субсидія призначена для того, щоб полегшити людям з низькими доходами витрати на житло і коригується кожні два роки відповідно до динаміки орендної плати та цін на житло. Близько 1,9 мільйона домогосподарств отримають вигоду від підвищення цих виплат.

Deutschlandticket

З січня квиток Deutschlandticket коштуватиме 58 євро замість попередніх 49 євро. Квиток дозволяє користуватися місцевими та регіональними автобусами та поїздами по всій Німеччині, але не поїздами далекого прямування. Детальніше про Deutschlandticket ми розповідали тут.

Листи та посилки: доставка триватиме довше та коштуватиме більше

З 2025 року 95% листів будуть надходити до одержувачів через три робочі дні замість попередніх двох днів. Також зросте вартість поштових марок: щоб надіслати звичайний лист, треба буде заплатити 95 центів (замість минулих 85 центів). Підвищення цін торкнеться й посилок та дрібних пакетів: найменша за розміром DHL-посилка S (35 x 25 x 10 см з вагою не більше 2 кілограмів) коштуватиме 4,19 євро замість 3,99 євро. Водночас споживачі можуть очікувати поліпшення сервісу: більше не потрібно буде забирати посилки з віддалених місць, оскільки кур'єри повинні залишати посилки лише в найближчому відділенні пошти, якщо доставка неможлива через відсутність отримувачів за домашньою адресою.

Стандартизація пристроїв для зарядки

Згідно з новою директивою ЄС, з 2025 року кабель з роз'ємом USB-C стане обов'язковим стандартом зарядки для смартфонів, планшетів та інших пристроїв. Стандартний зарядний кабель до ноутбуків застосовуватиметься після 2026 року. Таким чином, директива має на меті покласти край хаосу з кабелями та електронним сміттям, адже щороку в країнах ЄС утворюється близько 11 000 тонн електронних відходів через викинуті та невикористані зарядні пристрої.

Використані джерела:

Neues Jahr, neue Gesetze: Was sich für Verbraucher:innen 2025 ändert. In: verbraucherzentrale.de
Was ändert sich 2025? Neue Gesetze und Verordnungen. In: ndr.de

Теплі дні цього року добігли кінця, однак рано відмовлятись від подорожей та мандрівок.

Осінні та зимові пейзажі Німеччини можуть захоплювати не менше, ніж морські пляжі Балтійського моря влітку!

Ми раді розповісти вам про мальовничі куточки Саксонії, куди можна легко дістатись з Берліну, навіть на один день.

Це - Саксонська Швейцарія (Sächsische Schweiz), німецька частина Ельбських рудних гір, що займає територію 93,5 кв.км і розташована на південний схід від Дрездена. Національний парк з цією назвою примикає до чеської Богемської Швейцарії.

Назва цього регіону виникла у 18 столітті завдяки художнику Адріану Цінггу та поету Антону Граффу, які під враженням від скель та ущелин, що нагадували їм швейцарські Альпи, вигадали цю влучну назву.

Дістатись від Берліну до Дрездена з Deutschlandticket можна майже за 3 години з однією пересадкою в Elsterwerda. Спочатку на RE8 до кінцевої зупинки, а потім на RB31 до Дрездена (вокзал Neustadt). Тут є один суттєвий нюанс: стикування між потягами всього 4 хвилини, тож, якщо попередній потяг запізнюється більше ніж на 5 хв, наступний навряд буде його чекати і вам доведеться дві години гуляти маленьким містечком, щоб закінчити цю подорож до омріяної перлини Саксонії.

Але якщо пощастило і ви вийшли в Дрездені вчасно, то далі вам на S1, яка раз на пів години відправляється в напрямку кордону з Чехією та їде вздовж Ельби до серця Саксонської Швейцарії.

Що ж подивитись в цьому оспіваному поетами та художниками куточку?

По-перше, це район Бастай (Bastai) - своєрідна візитівка Саксонської Швейцарії. Це невеликий район видовищних зубчастих скель з пісковику у формі останців, через які в 1851 році побудовано камʼяний міст з сімома арками довжиною 76,5 м. Знаходиться він поблизу селища Курорт Ратен (Kurort Rathen) і не потребує наявність будь-якого спорядження для відвідування. За мостом знаходиться готель з рестораном, куди підходить також автомобільна дорога з Пірни (Pirna). Тож можна доїхати туди від вокзалу Пірни на 237 автобусі, який ходить раз на дві години, але ми радимо вам розпочати подорож саме від Курорта Ратен та скористатись цікавим “маятниковим” поромом через Ельбу (коштує 1,5 євро в один бік). Він використовує силу течії та не потребує двигуна. Після нього на вас чекає гарно облаштована в скелях стежка з багатьма оглядовими майданчиками, якою за годину можна піднятися до верхньої точки з рестораном.

Обовʼязковою до відвідування є також фортеця Кенігштайн (Festung Königstein). Біля залізничної станції та містечка з такою ж назвою на 240 метрів над Ельбою височіє укріплення на столовій горі Обербах. Історія цього місця починається у 11 столітті з будівництва там замку, а у 16 столітті військові споруди були розширені, зокрема був побудований колодязь глибиною 152,5 м (другий за розміром у Європі). З 1955 року фортеця працює як музей і показує військове та цивільне життя колишнього гарнізону на прикладі понад 50 будівель, деяким з них вже 400 років. Музей працює цілий рік, але про ціни та години відвідування краще довідатись на офіційному сайті.

Одним з граничних пунктів регіону є Шмілка (Schmilka), через яку йде так званий “Шлях художників” (Malerweg). Цей відомий мальовничий кільцевий маршрут довжиною 112 км по обидва боки Ельби, починається та закінчується поблизу містечка Пірна та асоціюється з такими іменами, як Адріан Цінгг, Антон Графф, Каспар Давид Фрідріх, Йохан Крістіан Даль, Карл Густав Карус і Людвіг Ріхтер. Крім того, всього за 2 години пішки від Шмілки є популярний оглядовий майданчик на скелях Carolafelsen з чарівним видом на долину річки Кірнич. До речі на поромну переправу в Шмілці діє Deutschlandticket.

Чесно кажучи, на всьому шляху S1 всі станції варті вашої уваги. Це і старі млини біля Porschdorf поблизу Bad Schandau, і Sächsisch-Böhmische Schweiz біля Pfaffendorf поблизу Кенігштайну, і водоспад Lichtenhainer на південь від Sebnitz. А ще старовинне містечко Pirna зі своїми замками, театрами, церквами та музеями…

Тож можна виїхати в ці місця на день, але навіть тижня буде замало для того, щоб насолодитися всіма цікавинками Саксонської Швейцарії.

Головне налаштуватись на незабутню подорож і визначити час відправлення до мрії…