Історія переїзду: з Києва до Берліна менше ніж за рік

Автор Oksana Sydorchuk Дата September 13, 2020 - 3 хв читання

Особистий досвід отримання візи за програмою Blaue Karte EU. Від плану до реалізації. Підводні камені переїзду.

East Side Gallery Berlin — Фото з особистого архіву автора. East Side Gallery, Berlin

У Берліні кожен знайде для себе щось близьке, будь то завзятий консерватор чи панк-бунтар. А ще це місто місцями нагадує рідний Київ, напевно, через радянське минуле, яке вдало поєднується з прогресивним сучасним.

— Класно було б пожити в цьому місті, — подумали ми в березні 2018 року, коли вперше приїхали в Берлін як туристи…

Мене звати Оксана, мені 30 років, філолог за освітою, маркетолог за покликанням. У Києві працювала в департаменті маркетингу національної мережі автозаправних станцій. Але переїзд до Німеччини пов’язаний із роботою чоловіка.

Мій чоловік Дмитро — 31 рік, фінансист, працював у Київському офісі великого міжнародного e-commerce холдингу. Освіта — міжнародна економіка, за плечима досвід роботи від аудитора до фінансового контролера

З липня 2019 роки ми — жителі Берліна.

Від плану до реалізації

Отже, як виникла ідея переїжджати до Німеччини? І як скоро після виникнення ідеї ми переїхали?

Після туристичної поїздки в Берлін, у нас уперше з’явилися думки про життя за кордоном. Також він був нам близький із погляду нашої історії, адже і я й мій чоловік були народжені в Потсдамі, і частина дитинства пройшла там, усе це завдяки батькам-військовим. Забігаючи наперед, одразу скажу, що цей факт ніяким чином не допоміг нам при отриманні візи, не дає він і права отримати швидше дозвіл на постійне місце проживання.

Наприкинці 2018 року чоловік дізнався, що в компанії є відкрита вакансія в берлінському офісі. Подав заявку, пройшов ряд співбесід, конкурував з іншими внутрішніми та зовнішніми кандидатами, і врешті-решт отримав пропозицію в березні 2019 року.

На нову позицію Дмитра чекали якомога швидше, та на жаль виникла проблема з подачею візи — вільних місць на співбесіду в посольстві не було до літа. На момент реєстрації в березні, доступні дати були лише на середину червня. Звісно в нас була маленька надія на появу вільних місць раніше, але цього не сталось. Це пов’язано із сезонністю. Саме весною студенти та заробітчани подаються на отримання робочих віз, щоб поїхати на польові роботи до Німеччини. Тому все, що нам залишилося — це чекати та готувати пакет документів для посольства.

Потрібно сказати, що після подачі документів, менше ніж через місяць ми вже були в Берліні. Віза для чоловіка- Blaue Karte EU та моя — Возз’єднання сім’ї були готові одночасно за два тижні.

Переїжджали ми удвох і в очікуванні нашої першої дитини, йшов шостий місяць вагітності.

Мова

Чи знали ми її? Німецька в обох була базова, вчили в школі як додаткову іноземну мову до англійської. Останньою розмовляємо без проблем, у чоловіка корпоративне спілкування саме на англійській.

Переїзд за програмою Blaue Karte EU дозволяв не надавати сертифікат про рівень знання мови, тому вивчити її було нашим завданням уже на місці.

Щодо власне переїзду за цією програмою

Переїзд був не складним оскільки ми отримали корпоративний супровід від компанії: покупка авіаквитків, перевезення особистих речей, надання тимчасових апартаментів на момент пошуку постійного житла, послуги менеджера по релокації, який допомагав в отриманні первинних місцевих документів (прописка, банківський рахунок і т.д.) та з пошуками квартири.

Які важливі деталі необхідно врахувати?

Завчасно записатися на подачу візи. Ваш німецький роботодавець може бути не готовий чекати вас 3–4 місяці. Дмитро вийшов у новий офіс у середині липня замість запланованого травня, у його випадку компанія пішла на зустріч, оскільки він уже був їх співробітником.

Ще важливо встигнути зібрати великий пакет документів для посольства суворо за списком. Цей етап дійсно трудомісткий. Будуть потрібні апостилі документів, завірені переклади тощо. Весь необхідний список шукайте тут.

Вам знадобляться гроші на перший місяць життя до отримання першої заробітної плати. А саме: бюджет на проживання, харчування, транспорт.

Якщо є можливість перевозити речі з України — не нехтуйте цим. Потрібно враховувати, що заселитесь ви вірогідніше в пусту квартиру.

Чи складно було одразу після переїзду?

Складно. У максимально короткі строки треба було знайти квартиру (а це не просто, читайте більше тут), жіночого лікаря, пологовий будинок. До зустрічі з донькою залишилося менше 3-х місяців (більше про всі кроки для майбутніх батьків читайте тут).

Наразі наш рівень інтеграції слабкий, друзів-німців поки не маємо. Спілкуємось переважно зі співвітчизниками. Основний бар’єр звісно в незнанні мови.

Берлін не типове німецьке місто, і якщо ви знаєте англійську, не поспішаєте вчити німецьку. Ми знаходимо спільну мову в різних інстанціях, порозумілись і в пологовому будинку та під час відвідування педіатра. Проте, безперечно, мову держави, у якій проживаєш, потрібно знати.

Дружні рекомендації

Якщо ви хотіли б переїхати до Німеччини подібним способом, а наразі працюєте в міжнародній компанії в Україні — не бійтесь пробувати себе на вакансії в інших країнах, цікавтесь у колег-іноземців про можливі варіанти, дізнавайтесь подробиці, розкажіть про своє бажання керівнику. Якщо ваша компанія локальна, тоді ласкаво просимо у LinkedIn. Там точно знайдете для себе вакансію.

Заручіться підтримкою другої половини, важливо зрозуміти чи ваш чоловік/дружина готові залишити свою роботу, друзів, переїхати в нову країну і якийсь час побути безробітним і дещо ізольованим.

Одна моя знайома сказала про пари, які мігрують в інші країни: Якщо ви переживете переїзд — ви переживете все!

Досвід життя закордоном — цікавий, але непростий. Проте, якщо є бажання й можливість — варто спробувати.

Контент, оприлюднений на даному веб-сайті несе виключно інформативний характер. Команда веб-сайту UkrDim ретельно перевіряє контент, проте не несе відповідальності: